Полум’яний борець за волю України
Яків Гальчевський - український військовий та громадський діяч, публіцист, очільник українських повстанських загонів на початку 20-х років.
З початком Української Революції долучився до формування військових частин української армії. Був організатором та командиром Окремого Літинського куреня 2-го Українського корпусу з кінця 1918 року. Згодом, командир 61-го полку імені Симона Петлюри.
У травні 1919 року командир Подільської повстанської групи. З 1922 року призначений командувачем повстанських сил Правобережної України. Продовжував боротьбу в складі повстанських загонів до 1925 року, поки з боями не перебрався до Польщі.
У 30-х роках співпрацював з антипольськими рухами, працював із газетами “Діло” та “Літературно-науковим вісником”.
У 1942-1943 роках організував та очолив підрозділ Грубешівської самооборони. Загинув у березні 1943 року в боях проти загонів Армії Крайової.
