Пропаганда стверджує що народ винен у війні

І тут, в даній ситуації, хочеться звернутися до нашого мистецтва пропаганди. Яке стверджує, що народ навпаки винен, адже він такий сякий не намагається кожен день жити війною, а дозволяє собі відпочивати та ходити на концерти. І виникає питання, припустимо у нас буде надзвичайно крута пропаганда, яка змусить людей щоденно дивитися мапу Deep State, вимірювати відстань до фронту до Харкова та Запоріжжя та зупинятися на хвилину мовчання. А що ще важливіше особисто перечитувати усі некрологи свого населеного пункту.

Як ви думаєте до чого призведе ця практика? Правильно, до пришвидшення втоми від війни.

Наш культ смерті взагалі довів ситуацію до абсурду. У нас сотні тисяч людей добре і натхненно служать в армії, найчастіше в нормальних умовах, у кожного там є друзі, родичи, в різних підрозділах і структурах і замість того щоб показувати цих людей, їх роботу, їх умови - ми на всіх білбордах на кожному кроці показуємо загиблих і возводимо втрати у культ. Так було з майданом, де ледь не головною темою та символом стали загиблі так і тепер. І всі бачать саме таку армію, армію мертвих, а живих ніби як і не бачать. Те саме з ТЦК, є культ жестяка, про них пишуть в новинах, а ви колись бачили крім мого каналу новини про ТЦК Тячева, який спромігся створити дуже круті умови і сервіс у себе в місті.

Де акції, що підтримки живих, де агітація проводити спільний донат на дружній підрозділ о 9 годині? Де місто, яке повністю покрите білбордами з усміхненими військовими, що роблять свою роботу на різних посадах та різних напрямках, саме таких представників міста? Де стенди з такими людьми на головних площах райцентрів? Чому умовний Бутусов здатен знаходити вражаючи подвиги і показувати звичайних людей, які ці подвиги роблять, а місцева влада пропонує нам загиблих на розтяжках? Чому ми так часто проводимо хвилину мовчання і жодного разу не кричимо Слава! Слава! Слава! в честь живих на тих же громадських подіях?

Чому мій знайомий поет з Харкова, Сергій Науменко, воював всі останні 3 роки, воював натхненно, адже був сильним і крутим, отримував поранення, писав вірші і встигав творити, але про нього написали лише зараз, коли він помер? Помер вже в тилу, від хвороби, яка взагалі не пов'язана з армією. Але що написали ЗМІ? Поет загинув на війні. Чому? Напевно заради культу смерті. Адже виходить що просто чесно та сильно воювати не достатньо, щоб про тебе писали. Потрібно померти. При цьому не обов'язково на війні, головне для ЗМІ та інфопростору не це.