​​В Україні умовна «партія платників податків» приречена на провал. Партія пенсіонерів, шахтарів, трударів села чи партія «отнять і подєліть імені пізнаване обличчя» -- має хороші шанс на успіх. Говорити про захист бідних, підтримку виробника, підвищення пенсій, зарплат вчителів – приємно, популярно і вигідно. І навпаки, той, хто буде виступати за зниження податків, зменшення соціального баласту та пришвидшення економічному росту – приречений на маргінальність (ну хіба що в бульбашці ФБ нахапає вподобайок).

Чому так – вже давно не секрет. Біль сплати податків відчувають лише ті, хто власноруч їх платять. Усі решта відчувають лише «задоволення» від бюджетних грошей (щоправда скаржаться, що мало і просять ще).

Тому ті політики, які говорять про зменшення болю від податків, вони говорять з дуже вузькою аудиторією. Напевно, більше 90% громадян України навіть толком і не розуміють про що мова. А ті політики, які говорять про приємність отримання бюджетних грошей (більше, ще більше), вони говорять про добре знайомі матерії, з якими мали досвід майже усі.

Країна, яка живе в такій системі координат, приречена на постійну системну кризу. Латиноамериканський маятник: криза => болюча реформа => стабілізація => популіст «отнять і поделіть» => криза (повернулись у початкову точку).

І в цій історії не варто нарікати, що українці такі, а американці інші. Люди скрізь однакові, живуть своїми побутовими проблемами і реагують лише на стимули та якісь сьогоденні чи найбільш загрозливі подразники.

Просто батьки-засновники в США започаткували гру «я плачу податки» і досі примушують щорічно відчувати біль втрачених податків. А батьки-засновники сучасної України досі не наситились багатствами та марнославством і взагалі розглядають гроші платників податків як ресурс для втілення своїх амбіцій. І тому еліта в Україні зовсім не проти, щоб платник податків перебував під «знеболенням» якомога довше, легко прощався зі своїми податками і більше говорив про бюджетні щедроти, а не про те, хто за це платить.

Ми своєю невеликою командою Ціна держави та CASE Україна робимо, що в наших силах, щоб розбудити того простого українця. Намагаємось хоч трохи розворушити ті 90%, які відчувають лише «задоволення» від бюджетних грошей.

Зараз вже набагато краще, ніж кілька років тому, коли ми це все починали.
Але тверезих громадян досі дуже мало, далеко недостатньо, щоб навіть в 10-річній перспективі з’явилась та умовна партія «платників податків», яка буде боротись за рівні можливості для усіх і менші податки для усіх.

Робота невдячна і тому для любителів low-hanging fruits нецікава. Але ми пручаємось, бо цю роботу хтось повинен робити. І допоки – ніхто окрім нас!