​​Конфлікт топ-менеджерів НБУ — чи йде він на користь економіці? Зараз вже ні

❗️ НБУ — не тільки регулятор банківського ринку, на зразок НКРЕКП, Антимонопольного комітету, Держспоживслужби та інших. Він ще й policymaker. Навіть більше policymaker, ніж регулятор.

НБУ формує і задає безліч політик, важливих для всієї країни, не тільки для окремо взятих сегментів ринку або економіки. Монетарна політика — якою буде інфляція і вартість грошей в країні, скільки друкувати грошей. Політика операцій з інвалютою, якщо дуже спрощувати, курс. Політика ринкових операцій — тобто той же курс і той же друк грошей, плюс підтримка банків. Макропруденційна політика, тобто як не допускати криз на рівні всієї фінансової системи. Мікропруденційна політика, або, просто нагляд. Платіжні системи, грошовий оборот і інфраструктура платежів. Це далеко не все.

👉 Для НБУ як для policymaker’а публічність конфлікту швидше на користь. Вона показує, що Нацбанк намагається залишатися незалежним. Вести самостійну від ОП, Уряду, Верховної Ради та інших органів влади політику. Самостійну не в значенні «ігнорує», а в значенні — «бере до уваги всі побажання, але рішення приймає самостійно, з огляду на завдання і функції, прописанї в Законі про Нацбанк». Готовий заради цього жертвувати репутацією окремо взятих менеджерів — публічний скандал не йде на користь персоналіям, які беруть участь у ньому. Зрештою, в Туреччині президент змінює голів центробанку і їхніх заступників в середньому раз на півроку, і ніякої реакції це не викликає: дякуємо за звільнення, спасибі, що не на палю посадили. Нацбанк бореться: це привід для поваги.

Якби не було цієї широкої публічності, можливо, МВФ та інші зарубіжні партнери не наполягали б на збереженні незалежності НБУ як однієї з ключових умов співпраці з Україною.

👉 Для НБУ як регулятора, публічність, навпаки, — величезний жирний мінус. Знижується довіра і до рішень, і до топ-менеджерів. Коли топи банків, або їх представники, що займаються GR, Government Relations (як би ці посади не називалися — від радника СЕО до заступника голови / директора департаменту), знають, що в кожному з кабінетів на Інститутській почують одну і ту ж позицію, бажання бродити по кабінетах швидко зникає. Коли немає розбіжностей між топами НБУ, немає різних трактувань топами і їхніми командами одних і тих самих норм, банківський «схематоз» сходить нанівець.
І, навпаки, «досвідчений банкір з мільярдами непрацюючих кредитів за плечима», знаючи про розбіжності між різними командами, буде цілком налаштований забивати клини між топами регулятора.

➡️ Докладніше у колонці асоційованого експерта CASE Україна Eugene Dubogryz.