​​Задача Національного банку України – відновлення високої якості кредитного портфелю банків (с)

Це не мої слова, це таке прочитав в одному звіті однієї організації.
Як то кажуть саркастично-жартівливо, «читав комікси – многа думав».
Відновлення. Високої якості. Кредитних портфелів банків.

Кожне слово/фраза знайомі, зрозумілі, логічні. Та разом вони утворюють якийсь неможливий оксюморон. Бо висока якість кредитних портфелів – на папері – була і в 2015 році.

Та коли почали перевіряти справжню якість тих портфелів, робити стрес-тести, перебирати руцями кожен з тих великих корпоративних кредитів. То виявилось, що третина «високоякісних кредитів» насправді не обслуговується, а ще третина з тих, що обслуговуються, це таке обслуговування, якого насправді і немає і ніколи не було. Щось на зразок "кредит компанії з нульовими доходами, під 0.01% річних у валюті, на 10 років, виплата тіла в кінці строку, з автоматичним пролонгуванням та можливістю збільшення кредитного ліміту на тих же умовах".

Тоді ж і народився сумний – навіть не трохи, а просто сумний – жарт. «Хто стрес-тести робив, той на фразі «досвідчений ризик-менеджер» вже не сміється, а зітхає».

І навіть до досвідчених банкірів якось тоді поменшало прихильності – бо ж до тієї ситуації, коли в Україні найбільше в світі непрацюючих кредитів, довели не якісь піонери-герої-серійні реформатори, а саме банкіри із значним досвідом та знаннями.

Та менше з тим. Може, насправді, я неправий, і колись була ситуація, коли кредитні портфелі в українських банках були дійсно високої якості? Десь у нульових, чи навіть раніше? І з цієї точки зору та фраза про відновлення то не оксюморон, і дійсно має право на життя.

Бо ж теж не все знаю.

Євген Дубгриз, асоційований експерт аналітичного центру CASE Україна