​​У держрегулювання є неписане правило. Не розв’язувати точкову проблему зміною правил гри для всієї системи. Умовно, якщо якийсь банк не виконує вимоги до капіталу (і це якийсь дуже важливий і потрібний банк; обійдуся без подробиць і назв, такі були і є завжди), простіше дати йому час або вейвер-спецдозвіл, ніж знижувати планку для всієї системи.

Це стосується не тільки банківського регулювання, а й держрегулювання в цілому. Зміна регуляцій під точкову потребу або під «схематоз» дуже швидко призводить до того, що схематозити починає не один гравець, а все або майже всі учасники системи.

Є держкомпанія Нафтогаз, у якій на рахунках є близько двох мільярдів доларів (кеш, ОВДП, інші ліквідні активи), а держбюджету не вистачає грошей. Просто так гроші не перерахуєш, кредитувати уряд НАК згідно із законом не може. Потрібні підстави, наприклад, прибуток, з якого компанія може виплатити дивіденди. Проблема в тому, що Нафтогаз збитковий. Якщо змінити правила фінобліку, можна домалювати йому прибуток. Завдяки тому, що не визнавати сумнівну дебіторську заборгованість. Грошей від цього не додасться, але буде формальний привід віддати в бюджет наявну ліквідність.

Як бути з держкомпаніями, значна частина звітності яких стане «фейковою» (як мінімум, чистий прибуток; а поза звітністю — і та сама улюблена всіма EBITDA теж)? Що з приватизацією? Як пояснити потенційному інвестору, який приїхав подивитися на прибуткову красиву компанію, що насправді грошей там немає, а прибутки — результат креативного еккаунтингу від уряду?

Або звідки Нафтогазу взяти неіснуючий прибуток, щоб перерахувати гроші в бюджет? Взяти кредит в держбанку, який візьме кредит у Нацбанку, який надрукує ще грошей?

Докладніше у статті асоційованого експерта CASE Україна Eugene Dubogryz:

‼️ Підтримайте поширення своїми пожертвами на Патреоні
Дивіться просвітницьке відео та підписуйтесь на наш YouTube-канал