​​(Ч.2)
Тому коли грабували Рим – на захист Вічного Міста просто ніхто не прийшов. Не було кому. Втікачі від податкового рабства орієнтувались на своїх феодалів, а «олігархам» захищати Імператора, обвішаного соціальними зобов’язаннями, не було жодного сенсу. Приватизація прибутків, націоналізація «державних зобов’язань» у повний ріст.
До речі, після розвалу Риму, в часи раннього середньовіччя стягувати надмірні податки – стало великими гріхом. От так прямо релігія забороняла обтяжувати християн податями. Цікаво, з чого б така різка зміна настроїв? Середньовічні королі збирали цільові гроші лише на військові кампанії. Такого, що ти регулярно платиш, бо це твій обов’язок в ті темні часи не було. Щоправда потім з’явилась церковна десятина і поволі повернулись багато різних податкових винаходів.

Ось така вона історія, яка нас нічому не вчить. А все тому, що податкова жадібність до добра ще нікого не довела.