​​❗️🧓Чому бідують українські пенсіонери? Ч. 1: Втрата заощаджень в Ощадбанку СРСР

На початок 1991 року громадяни тоді ще Української РСР тримали на рахунках в Ощадбанку СРСР 84.3 млрд крб. Згодом ці гроші загадковим чином зникнуть, а переважна їх більшість уже ніколи не повернеться до своїх власників. Це була одна з найбільших економічних втрат, яких зазнали українці за радянських часів.

👉 Радянська фінансова система працювала так: громадяни клали свої заощадження на ощадні книжки в республіканській філії (чи відповідних відділеннях) Ощадбанку (раніше – Державних трудових ощадних кас) СРСР; після завершення календарного року залишки цих коштів списували на користь центрального офісу, який передавав їх Держбанку або Мінфіну СРСР, а ті на власний розсуд фінансували з них галузі економіки на основі не критеріїв ефективності та прибутковості, а різного виду політичних мотивів, наприклад освоєння нових територій, збільшення зайнятості чи посилення обороноздатності. У такому механізмі було вбудовано кілька глибоких системних суперечностей, які разом утворювали величезний ризик втрати заощаджень.

Системна суперечність № ➊: більшість громадян тримали заощадження в Ощадбанку СРСР просто тому, що ці гроші не було куди витратити. Радянська економіка була хронічно дефіцитною. Тобто в Радянському Союзі гроші були, заробітки були, на їхньому тлі ціни здавалися низькими, а товарів і послуг постійно бракувало. Наприклад, на кінець 1990 року середньомісячна пенсія дорівнювала 103.6 крб. На перший погляд, це були непогані гроші. Проте за них мало що можна було купити, тож пенсіонерам доводилося заощаджувати левову їх частку, хоча робили вони це не з доброї волі.

Вклади українців в Ощадбанку СРСР становили більш як 50% офіційного ВВП України 1990 року. За нинішніми мірками це дуже високий показник, зумовлений штучною, завищеною в координатах ринкової економіки часткою заощаджень через наявність хронічного дефіциту в економічній системі.

Системна суперечність № ➋: кошти вкладів в Ощадбанк СРСР перерозподіляли від успішніших країн до проблемних. Цей перерозподіл був безповоротним. У такій системі Україна була найбільшим донором. Обсяг вкладів українських громадян в Ощадбанку СРСР був на 75% вищим, аніж сума кредитів, виданих українським підприємствам. Різницю розміром більш як 36 млрд крб (майже 43%) було інвестовано в економіки інших республік СРСР.

Системна суперечність № ➌: принцип суспільної чи державної власності. У радянській фінансовій системі існувало занадто багато такого явища, як списання. Оскільки держава – власник усього, то не мало значення: гроші записано на республіканську філію Ощадбанку СРСР чи на центральну, на сам банк чи на Мінфін СРСР, на уряд чи на підприємства, які отримували від нього фінансування відповідно до плану. Тому мільярди карбованців рухалися від одних державних контрагентів до інших без виникнення жорстких зустрічних зобов’язань.

За таких умов повернення українцям вкладів в Ощадбанку СРСР було можливим лише з доброї волі Росії, яка з давніх-давен прославилася звичкою позичати, але не повертати в усіх проявах державності.

👉 Докладніше про бідування пенсіонерів у звіті.

‼️ Підтримайте поширення своїми пожертвами на Патреоні
Дивіться просвітницьке відео та підписуйтесь на наш YouTube-канал