​​Міністр економіки написав стратегію розвитку України. Добре, що вона нікому не потрібна.

У програмних статтях Олексія Любченка ми бачимо повсталі з могили соціалізму примари минулого, які намагаються затягнути Україну до себе.

Перший віце-прем'єр-міністр - міністр економіки України Олексій Любченко оприлюднив у двох програмних статтях свої уявлення про те, як Україні "вириватися з пастки". Точніше, ці статті, а особливо "Ключові завдання для економічного зростання України", послідовно викладають теорію так званої "політики економічного зростання", яку ось уже 30 років просувають "вчені радянської економічної школи", що перекваліфікувалися з фахівців "політекономії соціалізму".

Не дивно, що з усього багатства економічної думки, що відкрився після падіння "залізної завіси", вони вибрали саме близьке їм - неомарксистську "теорію залежності", дитя недонавчених латиноамериканських ліваків середини минулого століття. Ця псевдонаукова теорія (як і сам марксизм), своєю чергою, йде корінням в до-смітівський меркантилізм.
Треба сказати, що, бувши втіленими на практиці, все три теорії аж ніяк не увінчалися бурхливим економічним зростанням. Поки в головах панував меркантилізм, заснований на уявленні про кінцевість благ - відповідно, якщо у кого щось додається, то це тільки за рахунок когось іншого, "мислення в термінах нульової суми" - темпи зростання обчислювалися кількома відсотками в століття, а не в рік.

Соціалістичний експеримент провалився, причому не тільки в СРСР, а й в інших місцях, де його намагалися практикувати: Венесуела і Куба з квітучих країн перетворилися в жебраки, Північна Корея видобуває хліб насущний ядерним шантажем, а Китай з В'єтнамом процвітають тільки тому, що послали соціалістів - економістів подалі та активно торгують з усім світом.

Читати далі у колонці старшого економіста CASE Україна Vladimir Dubrovskiy для LIGA.net