​​Надрукувати й роздати гривні чи скорочувати держвидатки та прямі податки?
У своїй нещодавній статті новопризначений віцепрем'єр із економічних питань Олексій Любченко повторив повний набір давно спростованих і економічною наукою, і життям неомарксистських уявлень про так звану політику економічного зростання, — щось на кшталт тієї комбінації, яка свого часу призвела латиноамериканські країни до економічної катастрофи 1980-х.

Її потім, дотримуючись порад точно таких самих марксистів — радянських академіків, повторила Україна у 1992–1993 роках із такими самими катастрофічними наслідками.

Однак проблема надто повільного зростання економіки в Україні об'єктивно існує та потребує справжнього рішення. Тією мірою, якою взагалі можна казати про справжню макроекономічну «політику економічного зростання». Вона зводиться до трьох напрямів: а) макроекономічної стабільності, б) низьких податків і в) сприятливої для їхнього зростання структури.

За умов України додається четвертий фактор: корупція та тіньова економіка. Звісно, вони не залежать безпосередньо від макроекономічної політики, однак саме фіскальна її частина містить як великі корупційні можливості, так і стимули для відходу в «тінь». Якщо адміністрування податку потребує постійних перевірок, та ще й дозволяє інспектору щось «вирішувати», то в найкращому разі платники виявляться обкладеними ще й «корупційним податком», а в найгіршому — вибіркове правозастосування спотворить конкурентний відбір, і ресурси опиняться не в тих руках, які можуть ними найефективніше розпорядитися.

Докладніше у статті старшого економіста CASE Україна Володимира Дубровського для ZN.UA

‼️ Підтримайте поширення своїми пожертвами на Патреоні
Дивіться просвітницьке відео та підписуйтесь на наш YouTube-канал