Антон Швець із Демсокири та його колеги зняли фільм про Укргазбанк.

Якщо дуже коротко. Банк кілька років тому сплачував фізособам-підприємцям (ФОПам) великі комісії за залучення клієнтів. Великі - це від 2 до 14 млн грн. У фільмі кажуть, що залученими клієнтами були держкомпанії, і щоправда, держкомпанії на обслуговуванні в Укргазі було багато.

Автори обійшли близько десятка цих фізосіб-посередників, які залучали клієнтів. Виявилося, що здебільшого посередники живуть десь у незрозумілих місцях, і цих отриманих мільйонів ніколи й не бачили. І успішними підприємцями також не виглядають. І про угоди щодо залучення клієнтів теж не пам'ятають. Тобто схематоз приблизно на 200 млн грн, йдеться у фільмі.

Як на мене, основна вартість фільму якраз в обході-опитуванні цих ФОПів.

Єдиний момент, який «посміхнув», це Марія Володимирівна, вона пенсіонерка з Києва. Пенсіонерка 1980 року народження. А, кажуть, молодість це до 45 років, брешуть, мабуть.

Від решти не хочеться посміхатися.

Укргаз – це держбанк. На нього витрачено 13 млрд грн або $1.3 млрд (за історичним курсом) грошей платників податків. Коштує він зараз, судячи з попередніх умов у 8 разів менше, близько $150 млн. Про приватизацію, незважаючи на помпезне оголошення про неї на початку року, за участю аж Президента, не йдеться. Точніше, йдеться, і тільки мова.

Замість моралі: держбанки потрібно продавати, потрібно продавати держбанки, держбанки продавати потрібно - так потрібно, потрібно, пішли напишемо ще пару-трійку стратегій, і оновимо наглядову раду.

Автор: асоційований експерт CASE Україна Євген Дубогриз