💰🇺🇦💪Як жити багатше і краще. Простий історичний рецепт

На початку 1990-х Свобода стояла біля порога України та інших пострадянських країн.

Свобода була наївною та надмірно довірливою. Вона забула пояснити полісімейкерам та виборцям правила входу. Розраховувала на розум. Сподівалася на добру волю людей. Була впевнена, що радянська несвобода у всіх сидить у печінках. Що жахлива несправедливість, спертий дух марксизму-ленінізму набрид. Що принизливий дефіцит базових товарів втомив. Реальність виявилася радикально іншою.

Впустити Свободу – це не натиснути кнопку «Вхід». Такої кнопки у природі немає. Свободу треба було впустити у себе. Відмовитися від рабської психології. Розправити плечі та голосно сказати: «Я – громадянин!» Припинити розраховувати на халяву з панського/державного плеча. Прийняти відповідальність за своє життя та дії.

Свобода була у стильній, витонченій накидці. Вона була готова відкрити своє обличчя людям. Але вульгарні, цинічні, аморальні розпорядники та споживачі чужого (політики, чиновники, «червоні директори», силовики) накинули на Свободу щільну, спітнілу паранджу. "Вгадай, як вона, Свобода, виглядає", - запропонували вони людям. І в цей час вони вустами куплених пропагандистів та ідеологів з усіх трибун та екранів запропонували свої варіанти:

«Свобода – це коли ми інтерпретуємо Закон для вас, контролюємо суддів та силовиків. Для добрих людей та справ робимо винятки».

"Свобода - це коли народ володіє землею, заводами/пароходами, а ми, від вашого імені ними керуємо".

“Свобода – це коли ми вирішуємо, куди інвестувати ваші гроші. Саме так виходить повна зайнятість».

"Свобода - це державні соціальні програми, на які ви повинні віддати більше половини заробленого вами".

"Свобода - це коли ми вирішуємо, які іноземні товари вам потрібно споживати, щоб, не дай Боже, ви не помилилися і собі не нашкодили".

«Свобода – це коли ваші гроші йдуть на підтримку великих підприємств. Вони ж наші національні надбання».

«Свобода – це коли ми вирішуємо, яку тобі пенсію платити, як і чого вчити, чим і як лікувати».

«Свобода – це коли ми контролюємо кожний крок підприємця. Вас же треба захистити від їхньої жадібності та безсовісності».

Люди, які ніколи не бачили Свободу, були явно зніяковілі, але не наважилися суперечити професорам, міністрам та іншим розумникам.

Так закрутились, закрутились реформи. Під дудку VIP-розпорядників та споживачів чужого. Люди були захоплені виживанням. Їм було не до теорій, не до економічних знань. Крутилися, заробляли, вгризалися зубами у нове життя. А в цей час 3% населення прибирали до рук ті самі народні заводи/пароходи, оточували державні фабрики своїми компаніями-пилососами, перегороджували дороги до народного добра шлагбаумами, щоби брати гроші собі у кишеню. Пенсії перетворили на подачки. Якісну медицину зробили привілеєм. Адекватна вимогам часу освіта стала привілеєм.

"І це все свобода?" - морщилися люди. - Ні, не підходить вона нам. Чи не потрібна вона нам. Раніше було краще. Нехай у неволі, але справедливіше якось. Без олігархів та дикої «золотої» молоді. Сильна, справедлива рука краща. Нехай веде нас до нового щастя, шляхом сталого розвитку.

Люди передали ресурси, активи та право вибору в руки розпорядників чужого – і отримали напівсвободу/напіврабство, застрягли у зазорі між постСовком та прото-ринком. 30 років бовтаємося, борсаємося. Нарікаємо на несправедливість ринку, на аморальність демократії. Не скинули паранджу зі Свободи, але її відкинули, поставили на ній хрест. Довірились шаманам Левіафана. Плуталися, запнулися. Час RE-think!