Але навіть якщо у цьому питанні все юридично бездоганно. І ми зможемо перекрити кредитний ризик за рахунок застави. Фінансова установа, яка видає дефолтні кредити під гарну заставу, називається ломбард. Не банк, а ломбард. Якщо ми банк, то ми маємо видавати кредити з огляду на фінансовий стан, бізнес-модель, перспективи роботи позичальника, а не на вартість забезпечення.

Отже. Резюмуючи
Допоки позичальник не надасть інформації про групу, не підтвердить свою належність до групи, не розкриє периметр групи, підтверджений незалежним аудитором, не надасть вичерпної інформації про фінансовий стан груп та їх можливість виконувати зобов’язання за договором, моя позиція буде "проти" надання цього кредиту. Незважаючи на вартість застави та можливість "технічно" рекласифікувати позичальника до недефолтного класу (дев’ятого класу або вищого), і таким чином де-юре не визнавати кредит непрацюючим. У цьому разі до нас прийде банківський нагляд НБУ і змусить це зробити, та застосує заходи впливу.

Тобто, навіть за відсутності юридичних та безпекових ризиків – а вони, мабуть, в якійсь формі присутні – лише з огляду на фінансовий стан позичальника та кредитний ризик, це сумнівне рішення, надавати такий кредит.

Отже, з огляду на ризики, я проти.

Дякую за увагу".

Так я б сказав.

Бо держбанки не мають видавати непрацюючих кредитів.