​​Тільки три країни в Європейському Союзі дотримуються суворої заборони на секс-працю, криміналізуя як покупців, таких і продавців. При цьому Франція, Швеція та Ірландія слідують так званої скандинавської моделі неоаболіціонізму, яка робить притягнення секс-працівників незаконним. В цілому, як показує діаграма, держави-члени ЄС досить поблажливо ставляться до людей, які добровільно пропонують сексуальні контакти в обмін на гроші.

Такі країни, як Австрія, Німеччина та Нідерланди, знаходяться в авангарді, коли мова йде про включення секс-працівників у звичайне робоче населення. У Німеччині, наприклад, Закон про проституцію, прийнятий у 2002 році, дозволяє секс-працівникам укласти регулярні трудові договори, які теоретично забезпечують захист відповідно до чинного законодавства та вимагають від них реєстрації та сплати податків. Аналізуючи наслідки цього закону в 2007 році, уряд прийшов до висновку, що умови праці покращилися лише для 35% секс-працівників у країні. Нідерланди легалізували торгівлю ще в жовтні 2000 року і дозволили вступити зовнішнім та наємним секс-працівниками в офіційні профспілки, при цьому опитування населення показали широку підтримку ідеї, що секс-праця це як звичайна робота та легітимації публічних будинків.

А яке ваше ставлення до легалізації проституції? Пишіть в коментарях.