💸 Асоційований експерт CASE Україна Eugene Dubogryz про приватизацію, "Більшовика", іноземних інвесторів та "справедливу ціну":

Захотів трохи додати до того, що вже сказали колеги, а також різні «експерти» з приводу зупинки приватизації «Більшовика».

Для тих хто не слідкує: суд на прохання Державне бюро розслідувань арештував акції заводу. Бо ДБР вважає, що продали занадто дешево. Сама сума угоди – 1.4 млрд грн, плюс борги, плюс інвестзобов’язання, виходить десь близько 2.0-2.3 млрд грн, тобто менше ніж $100 млн за 30+гектарів досить близько до центра Києва, ще й поруч із метро.

"Маловато будіт", як казав герой мультфільму про "прошлогодній снєг".

Що хочу сказати. Три моменти, як то кажуть, п’ять копійок, тобто в сумі виходить п'ятнадцять.
❶ В нас аналітики, інфоциганє, активісти, журналісти, а за ними й власті, начитавшись моніторингов, люблять оперувати термінами «дорого», «дешево», «завищене», «занижене». На базі, зазвичай, незрозуміло чого – якихось суджень, за вуха притягнутих бенчмарків («а от в Лондоні чи в Варшаві так, то і в нас має бути так» - а чому в Лондоні чи Варшаві, а не в Парамарібо чи Уагадугу). Без розуміння контексту, супутніх обставин, часу врешті-решт.
Плюс ще в нас зараз такий, як би сказати, дискурс, що кругом все дуже дорого, суперцикли, бум, люди, в яких є гроші, мовляв, не знають, куди їх дівати, і тому готові купити будь-який треш за ціною золота. «Дєд, продай ружжо! – Мільєн!», як влучно помітив Ivan Uhlianytsia.

Тому часто формується думка, що українські активи мають коштувати дорого, і продаватися дорого. Навіть коли відбувається аукціон, і, нібито, все за класикою інвестбізнесу та просто бізнесу – «актив коштує стільки, за скільки його купили» (не «готові купити» - бо це булщіт, насправді, «готові» - а «купили»), все одно комусь спадає мудра думка «маловато будєт». І взагалі б, за скільки не продали, то буде мало, і занижена вартість, і треба те скасувати і перепродати знову. Як з Криворіжсталлю.

Криворіжсталь це, до речі, дуже гарний приклад того, що важливо розуміти контекст та обставини часу, а не намагатися вихоплювати якісь малозначущі деталі (і що цей підхід насправді люди дуже рідко використовують). Часто доводиться читати таку думку, що високу ціну в 2005 – майже $5 млрд – вдалося отримати лише тому, що був чесний прозорий конкурс.

На відміну від 2004 року, коли конкурс був нечесний та непрозорий, і тому продали «лише за $800 млн».

При цьому люди вперто ігнорують супутні обставини. Що у 2005 році в Україні були зовсім інші політичні розклади, ніж влітку 2004-го. Що сприйняття України за кордоном, в цивілізованих країнах, було кардинально інше. Що Україна після Помаранчевої революції стала «модною», стала розглядатися як гарне місце для вкладень з іміджевої точки зору. Що на нас почали відкриватися ліміти в різних великих банках та інвестбанках. Це один фактор.

❷ Що в економіці, що у світі були оптимістичні очікування на декілька років вперед. Плюс дуже сильно пішли вгору ціни на руду, а, особливо, пішли вгору очікування тих цін – і тут Криворіжсталь, з її вертикальною інтеграцією, виглядала дуже вигідним активом, набагато вигіднішим, ніж у 2004-му.