У Римі день, коли має прийти Новий рік, оголошував Верховний понтифік. І щороку на нього тиснули дві групи громадян.

Чиновники спокушали понтифіка затягнути з новим роком: або закінчити справи, або, щоб затриматись на посаді - бо в них щороку багатьох переобирали. Спокушання, звісно, відбувалось не словами.

Податківці ж і лихварі намагались зробити рік коротшим, щоб пошвидше зібрати гроші.

Перемагали - по черзі, але за кількасот років все ж визначилась чітка тенденція: новий рік так часто укорочували, що врешті почали його святкувати в кінці вересня. Якщо точно - то посунули його на 80 днів.

Край цій забаві поставило призначення понтифіком Юлія Цезаря, який все впорядкував, і вже ніхто ніколи більше не сунув.

Очевидним висновком цієї історії є те, що бабло перемагає політику-). Ну, хіба би якийсь Цезар знайшовся.

via [Oleksa Shalayskiy

](https://www.facebook.com/oleksa.shalayskiy/posts/4791007214288551)До речі, книжка, фото сторінки якої викладено, Борис Джонсон «Омріяний Рим».