Погане розуміння хто за що платить – це чудове підґрунтя для маніпуляцій. Цим користуються як політики/ чиновники, які забувають згадувати чиїми грошима вони розпоряджаються, так і не дуже порядні підприємці, які сплачений покупцем ПДВ, акциз чи імпортне мито за допомогою схем залишають для себе, замість того щоб добросовісно передати ці податки громадян до скарбниці.

У 2018 році наш аналітичний центр CASE Україна провів першу в історії країни просвітницьку кампанію про податки в рамках проекту "Ціна держави". Якщо коротко: ми через низку каналів комунікації – від Facebook’а до телебачення – розповідали скільки люди віддають грошей державі, скільки коштують платникам податків державні послуги і що усі сплачують податки (і пенсіонери у тому числі).

Кампанію ми проводили спільно з рядом торгових мереж, які розуміють та підтримують важливість підвищення фінансової грамотності. Ці торгові мережі надали нам доступ до своїх торгових залів щоб ми могли доносити наші просвітницькі матеріали. Серед бізнесів, які приєдналась до просвітницької кампанії була мережа АЗС – у ціні пального податкова націнка (ПДВ, мито, акциз) сягає 40% від чеку, і ця цифра справді вражає. Щоб акцентувати увагу українців на податках з пального ми запропонували цій мережі АЗС у фіскальних чеках особливим чином підсвітити загальну суму, яку покупці віддають державі. На той момент ідею не реалізували, послалися на певні витрати перепрограмування касових апаратів.

На нашу думку на той час бізнес ще не усвідомлював важливості донесення інформації про податки своїх клієнтів. В їхньому розумінні ця тема не мала прикладного значення і виглядала якоюсь черговою абстракцією з боку громадських активістів.

Минуло три роки і на ринку пального відбувся черговий ціновий стрибок, що призвело до хвилі невдоволення серед виборців. Політики, щоб відвести негатив, почали шукати картельну змову серед АЗС. За "підсумками пошуку" було запроваджено регулювання цін на ринку пального, щоб зняти напругу. У кризовій ситуації мережа АЗС, яка брала участь у нашій просвітницькій кампанії, згадала нашу давню ідею і почала у своїх фіскальних чеках більш доступно акцентувати увагу покупців на тому факту, що левова частина чеку за пальне – це саме податкова націнка. Згодом цю ініціативу підхопили інші АЗС.

Проста публікація інформації у чеках про загальну суму податків, сплачених покупцями, викликала вибух в медійному просторі – користувачі соціальних мереж почали викладати свої чеки і дивуватися, скільки податків вони сплачують при заправці авто, медіа підхопили тему і створили безліч матеріалів, сюжетів на тему податків у торгових точках.

Чиновникам вигідно, щоб українці думали, що вони не сплачують податків. Чиновники навмисно у публічних комунікаціях – виступи на телешоу, прес-конференції, прес-релізи тощо – підкреслюють, що податки платить переважно бізнес, олігархи, державні підприємства і що саме вони наповнюють бюджет країни. По-перше, тоді простіше витягувати з чесного бізнесу гроші через підвищення податків та різного роду штрафи, бо "податки ж платить бізнес, а не простий українець" (хоча потім всі витрати закладаються у ціну для кінцевого споживача). По-друге, виборець, який не знає скільки і на що він віддає гроші менш вибагливий до якості послуг, які надає держава.

Як це подолати - читайте у колонці виконавчого директора CASE Україна Дмитра Боярчука для Інтерфакс-Україна.