Путін вирішив відступити, не втративши обличчя?
Набуває нової актуальності минулотижнева колонка старшого економіста CASE Україна Володимира Дубровського для LIGA.net.

Дуже схоже, що Кремль справді планував військову операцію на кінець лютого, ймовірно, на річницю перемоги Майдану (21 лютого) або окупації Криму.

Розрахунок був на те, що:

(а) найхолодніший місяць – земля промерзне (що з цього вийшло, можна побачити тут);

(б) вичерпаються запаси газу й вугілля – будуть перебої з електроенергією та опаленням;

(в) на тлі цього вдасться створити сприятливий ґрунт для путчу – наприклад, спробують посадити Петра Порошенка (як я розумію, у цій справі на емоціях президента України Володимира Зеленського можуть грати ворожі агенти);

(г) вдасться запустити "Північний потік", тому російський Газпром не постраждає;

(д) вдасться розсварити Захід...

Сам собі стратег

Ще небезпечніше, що Путін сам себе загнав у дуже важкий вибір, фактично цугцванг:

- і відступити, "упіймавши облизня", не можна, "пацани" не зрозуміють, вирішать "Акела схибив" і скинуть в утиль;

- і вперед іти дуже страшно.

... Коли краще перестрахуватися

Що ж до нагнітання, схоже, (або хочеться вірити – тут теж дуже легко видати бажане за дійсне), це справді інструмент запобігання.

Тобто реальна загроза чи ні, але краще перестрахуватися – тоді менше шансів, що вона реалізується ("хочеш миру – готуйся до війни"), бо якщо Путін сподівався повторити щось подібне до історії з обстрілом Цхінвалі, то в такій ситуації, як зараз, навіть якщо провокація й вдасться, ніхто в неї не повірить.

Це підвищує ціну вторгнення, тому що якщо воно відбувається "на рівному місці", то Путін стає в очах усього світу новим Усамою бін Ладеном. Плюс, під цю справу можна реально посилити Україну та опустити російські активи.
Читати весь текст