4. Past actions – попередня робота-2. Мова про регуляції НБУ, що стосувалися ризиків, насамперед, кредитного. Простими словами, обмеження кредитування «пустишок та схематозу» за рахунок позичених ресурсів, коштів вкладників. Тільки за свої, за гроші акціонерів, на що банки, загалом, не йшли. У підсумку банківська система на початку війни мала «структурний профіцит ліквідності», тобто, гроші, якими не було прокредитовано різного роду схематоз, і цю ліквідність було використано, в тому числі, для зняття паніки. Причому значна частина цих грошей була у валюті.

5. Перекази від українців та іноземців з-за кордону. Ще немає повної статистики, є лише за допомогою ЗСУ (на рахунки, які відкрив НБУ та на купівлю воєнних бондів). Допомога велика, як від тих наших, хто працює за кордоном, так і від іноземців, як на потреби армії та волонтерів, так і просто перекази рідним та знайомим.

Це ті 5 основних факторів, що допомогли втримати курс и досягти помірної девальвації, незважаючи на безпрецедентні економічні втрати.

👉Чому це важливо? Курс – це дуже важливий індикатор для населення; що вище курс, то що швидше він змінюється, тим гірше настрої населення, тим більше паніки. Люди не бачать економіки, та бачать цифри на обмінниках і в банківських додатках. Тож втримувати курс, нехай іноді навіть штучно та адміністративно, це важлива задача: панічні чи негативні споживчі настрої сильно та негативно впливають на економіку.

👉Що з того? Що варто робити або Policy implications.
Війна триває, росія свідомо руйнує нашу економіку, ми втрачаємо ті ж $7-10 мільярдів щодня. Тож подальші capital inflows конче необхідні. Так само необхідні очікування, що ці притоки триватимуть постійно – очікування, як вже сказано, впливають на економіку і на курс навіть сильніше, ніж past actions.

1. Просити, вимагати постійної грошової допомоги від партнерів по всьому світові. У будь-якій формі та на будь-які суми. Просити постійно. На додачу до того, як ми вимагаємо зброї, закритого неба та іншої військової допомоги. Соромитися тут не варто і недоречно. Або, як раніше писав Dmytro Boyarchuk, формула: ми воюємо, ЄС відповідає за забезпечення, така вона економіка війни для нас. Забезпечення – в тому числі і фінансове. Це має бути ключовим месиджем в наших зверненнях до партнерів на найвищому рівні. Своїми словами: боїтеся допомагати військом – допомагайте грішми, якщо вже так. Це не тільки до НБУ, який то вже робить, а до найвищих офіційних спікерів – президента, профільних міністрів, послів, речників.

2. Контролювати СЕП, забезпечувати її безперебійну роботу, дублювання «вузлів» та інфраструктури, кіберзахист системи і систем банків. Це зрозуміло навіть інтуїтивно і це робить Нацбанк.

3. Обмеження на валютні операції і особливо вивод коштів за кордон. Мова не про розрахунки наших громадян, що тимчасово за кордоном – воно працює. Мова про вивід коштів великих клієнтів, в тому числі іноземців. Які, іх можна зрозуміти, хочуть вивести кошти в більш тихі гавані. Вибачте, нам потрібніше, sorry, we need that money to defend you as well. Повернемо після перемоги. Те саме «всіх пускати, нікого не випускати». Ввести жорсткий контроль за виводом коштів – поточний рівень розвитку фінмона дозволяє це зробити.

4. Спрощувати систему взаєморозрахунків та транскордонних переказів з іноземними банками. Своїми словами – аби відправник з умовної Німеччини а) не мав проблем з перерахунком коштів в Україну (через умовні внутрішньобанківські обмеження) б) ці кошти зараховувалися протягом декількох годин, а не днів чи навіть тижнів. Це, знову ж таки, робиться. Але це вимагає багато часу, бо з кожним банком індивідуальна історія. Як мінімум, варто скласти перелік найбільших із європейських та північноамериканських системно важливих банків (G-Sibs та D-Sibs), та домовлятися з ними. Та, звичайно, з їхніми регуляторами; в банках так влаштовано, що через регулятора досягти мети швидше, дозвіл регулятора це вже 75% успіху.