​​Російську економіку виносять

Виносять усім світом. Позорно. Як «бухого бичару» з ресторану. Взяли за руки, за ноги і несуть до виходу. А воно в патріотичному угарі волає «Врагу нє сдайьотся наш гордий варяг…». Мозок «бичари» поки відстає від реальності, він куражиться від стрибка ціни на газ та нафту. Зловтішається «Как ви без рассіюшкі? Газок наш! Нєфть! Апомнітєсь, самі пріпалзьоте!!!». Але його несуть. Мовчки. Зціпивши зуби тягнуть на вихід.

Ще кілька тижнів опалювального сезону. Ще кілька країн потрібно продавити збільшити видобуток. Далі буде легше. Багато роботи з перебудови ланцюжків постачання. Додаткові транзакційні витрати пост-COVID-ної економіки. Але рішення прийнято, націю уродів системно випилюють зі світової спільноти. Це інвестиція в майбутнє. Це інвестиція у мир і спокій цивілізованого світу. До наступної осені увесь світ зменшить закупки мокшанського «газку і нєфті» до критичного мінімуму. І це рішення буде стратегічне, тобто незмінне на наступні 5-10 років. Бо ніхто з цивілізованого світу не захоче мати в своїй карті ризиків черговий припадок російської агресії. Так, будуть хитрожопі CEO, які спробують пропетляти, бо гроші є гроші. Але кожен, хто спробує мати справу з мокшами, розділятиме з ними відповідальність за військові злочини. Тому коли усім стане зрозуміло, що стійкість України не просто випадковість/ тимчасовість, а нова реальність – теро-раша стане нацією прокажених навіть для самих повільний слоупоків.

У цій тенденції для нас є і хороше і погане. Погане, що все буде триматись виключно на нашій стійкості. А час від часу нас будуть підштовхувати «домовитись посередині», бо у них «втома від війни». Хороше – в такій конфігурації повернення Криму та Донбасу має усі шанси відбутись і без додаткових військових втрат. За півроку випилювання мокшів зі світових ланцюжків постачання вони з подивом дізнаються, що без «рассіюшки» нормальним людям живеться простіше та спокійніше, а їхній «газок і нєфть» прекрасно заміняють. Коли ізоляція стане довершеним фактом – тоді ми будемо готові до справжніх перемовин.

автор: Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна