💸🇪🇺 Якщо війна триватиме, на гуманітарні потреби Україні знадобиться до $3 млрд щомісяця - розрахунки CASE Україна. Чому ці витрати має забезпечити ЄС
Формула економіки війни для України проста: ми воюємо за безпеку світу, ЄС відповідає за наше забезпечення.
Путін перетнув ту лінію, за якою залишиться лише один – або Україна, в тому вигляді, яку ми її знаємо і любимо, або Росія, в тому вигляді, що благословила війну. Компромісів чи домовлянь десь посередині не буде. Навіть якщо війна на певний час вщухне, то тільки для того, щоб московити знову накопичили сили і вже прийшли сюди остаточно вирішити «українське питання», врахувавши свої промахи. Кремль ніколи не прийме поразки від України, а значить, що спокою нам не буде ніколи. Згадайте образу німців на увесь світ після Першої світової і у що ця прихована злоба вилилась.
«Пекельні санкції» від США та ЄС роблять своє діло. Російській економіці недобре, росіяни зажали адміністративними важелями все, що тільки можливо, і підперли усе костилями. Цих заходів вистачить на певний час, але рано чи пізно росіяни повернуться в СРСР і будуть обмінювати нафту та газ на їжу.
Найпотужнішим ударом по російській фінансовій системі стало запровадження санкцій щодо Центробанку. Його резерви – $630 млрд. Заморожування активів ЦБ та рахунків у країнах G7 означає, що у розпорядженні залишаються лише золоті зливки та китайські юані. Проте економіка РФ не сконає так швидко, як нам би хотілось, ні завтра, ні післязавтра. Вони до цього дня готувались багато років і накопичили фінансовий запас. Цей фінансовий резерв досі залишається суттєвим. Щоб його спалити, потрібен час.
Цей розклад означає, що нам потрібно переводити усю нашу економіку на військові рейки.
Щоб вистояти у затяжному протистоянні потрібно багато ресурсів. Ми поки не відчули значних економічних складнощів, бо бюджет мав хороші «довоєнні» доходи, а у людей на руках було достатньо коштів, щоб оплачувати свої базові потреби. Врешті-решт, під обстрілами питання грошей відходить на задній план.
Але вже скоро питання фінансів стане дуже гостро. Активні військові дії йдуть на території, яка давала десь орієнтовно 60% ВВП країни. Мільйони людей залишають країну. Сотні тисяч залучені в бойові дії чи у різного роду гуманітарну логістику. Ми можемо трохи помріяти про багатомільярдні інвестиції на відбудову після війни, але наразі набагато більш актуальне питання – налагодження стабільного забезпечення наших Героїчних Військових, як мінімум, на найближчі пів року. А також забезпечення базовими продуктами мільйонів людей, які фактично в один день втратили свою роботу (а далеко не усі працюють в ІТ і можуть щось робити онлайн).
У нас є непоганий запас міцності (у вигляді валютних резервів), щоб годувати мільйони переміщених людей, які фактично вже другий тиждень нічого не виробляють. Однак я б пропонував нашим керманичам притримати цей резерв і водночас поставити перед нашими західними партнерами вимогу (так, вимогу!) масштабної гуманітарної підтримки.
Минулого року витрати домогосподарств на придбання товарів та послуг склали орієнтовно 4,4 трлн грн ($161,3 млрд), з яких на продукти харчування орієнтовно українці витратили 1,9 трлн грн ($70,2 млрд). Якщо виходити з припущення, що десь 40% нашої економіки буде продовжувати працювати, як і до війни, то гуманітарні потреби України, за умови затяжного сценарію воєнних дій, будуть складати $2–3 млрд на місяць. І це ми говоримо лише про базові продукти харчування.
Докладніше у нашій колонці для Forbes.