​​🇺🇦💪📈 Я хочу, щоб після війни ми більше нікого не просили:
МВФ дати кредити
ООН нас пожаліти
Захід дати зброю
НАТО гарантії безпеки

Ми і без допомоги можемо бути багаті, розвинені та цікаві усьому світу. А наші воїни – найкраща гарантія миру.

Можемо… якщо справді цього захочемо.

Після Помаранчевої «на кордоні стояли» мільярди інвестицій. Вони зайшли, але швидко про це пожаліли і тікали з шаленими збитками. Після Революції Гідності «на кордоні стояли» десятки мільярдів, які так і не дочекались сприятливих умов. Вікно можливостей закрилось. Після цієї війни «на кордоні» будуть СОТНІ мільярдів… проте, давайте будемо відвертими… вони знову можуть постояти, почекати і піти в іншому напрямку.

Від нас залежить чи ми станемо новим «тигром» чи залишимось територією «кумів-що-порішають» та «друзів-для-яких-нема-закону». Тільки на цей раз – зі своїм власним культом перемоги.

Не потрібно пафосних заяв, що ми приречені бути успішними та великими. Ні, все далеко не так. Українці об’єднались заради виживання, ми це вміємо і довели це не раз. Але об’єднатись заради розвитку – нам ще поки жодного разу не вдавалось. А тому гарантій успіху навіть після такої кривавої війни – немає жодних.

Нам потрібна сильна економіка. Тепер не тому, що хочеться жити «як в Європі». Сьогодні причина більш поважна. Ніхто не любить бідних родичів. Особливо тих, які хронічно бідні. Сьогодні світ захоплюється мужністю українців, але роками оплачувати нашу 300-літню війну ніхто не буде.

Тому сильна економіка – це тепер не просто якість життя, це питання нашого виживання.
Вже набридло бути країною хронічно нереалізованих можливостей (30 років поспіль). У нас є все необхідне, щоб стати ГІПЕР-успішними. А після нашої перемоги до нас буде шалений інтерес. Єдине чого нам бракує, єдина наша хронічна вада – це неготовність жити без підтримки «кума-рішали». Вже вибачайте, що посеред війни і про те, що «не на часі».

До 24-го лютого ми в багатьох сферах рухались у правильному напрямку. Не без винятків, ні (про податкову систему іншим разом). Але стартувала земельна реформа. Скресла крига судової реформи. І ці фундаментальні речі, якщо доведені до логічного завершення, ляжуть в основу нашого цивілізаційного стрибка з третього світу в перший. Якщо… доведені до завершення…

Правда в тому, що на сьогодні критична економічна реформа – це реформа судової системи. Майже уся інша інфраструктура для процвітання і розвитку у нас є. Але бракує – критично бракує – верховенства вправа та ефективної судової системи. Без цього ніякі «інвестиційні ради» чи London roadshow не допоможуть.

Я впевнений, що ми виграємо цю війну. Я впевнений, що ми відбудуємо країну. Але я не впевнений, чи ми готові використати нове вікно можливостей, щоб вийти у вищу лігу світових держав. Досвід наших двох революцій говорить, що ми можемо вражати не тільки героїзмом, але й унікальною здатністю змивати в унітаз історичні шанси заради дріб’язкових корупційних інтересів.

Якщо моїм словам немає віри, згадайте російське казнокрадство і його роль в розгромі московських військ. Давайте не будемо як росія.

Автор: Dmytro Boyarchuk, виконавчий директор CASE Україна

@costukraine
Підписатися на Ціну держави