🇪🇺📈Європейська якість: про її ціну та хто за це все платить
Цікаві роздуми співзасновника Agile.Live Сергія Прохоренка.

Отже, "я вам не скажу за всю Європу", але Швейцарію можу прокоментувати, тим більше, що країна досить ліберальна і ми бачимо справжню вартість якості, а не приховане субсидування коштом платників податків.

Транспорт, і взагалі планування інфраструктури - вище будь-яких похвал. Містом (Базель), кантоном (Базель-ланд) та країною (в Цюріх, Берн тощо) дуже зручно пересуватись як власним автомобілем, так і громадським транспортом. Мабуть, самокатом чи велосипедом теж, але я прихильник чотирьох коліс 🙂 Всі автомобільні розв'язки - багаторівневі, багато тунелів, але не в центрі і не в житлових кварталах. Світлофорів небагато, значна кількість перехресть - з круговим рухом. Місця для паркування, і навіть для зупинки в місті майже немає (тобто, якщо провтикав, або треба змінити точку призначення, то лише голосове управління навігацією, як пораються люди зі старими авто - не маю жодної гадки). Більшість транспорту - з низькою підлогою та додатковим "містком", що опускається просто в асфальт, все доступно-інклюзивно, ходить за розкладом, автобуси та трамваї не перевантажені (після Базеля Париж нагадав давно забутий досвід пересування в українському громадському транспорті, брр). Отже, все супер, але є одне але. Тижневий проїзний на транспорт - 45 франків (1 CHF ~= 1 EUR), проїзд в Цюріх і назад (година в один бік) коштує близько 80 франків у звичайному 2 класі. Для дітей - пільгові, але менше з тим. Майже 200 франків на місяць - це кльово, але непідйомно для переважної більшості українців (до 31.05 тут, до речі, безоплатний проїзд для українців, думаю, після того багато біженців дуже замисляться над подальшим перебуванням). Думаю, переважна більшість вибере за тіж гроші купити євробляху, хоча, звісно, у місцевих є і якісний громадський транспорт, і по два авто на родину. Питання бюджету і приорітетів в його використанні.

Йдемо далі, до житла. Воно тут все, як з картинки - ніяких тобі забудов по 25 поверхів в центрі міста (і взагалі дуже мало багатоквартирних будинків), архітектурою милується око, у кожного - квітник, яким опікується наймайний садівник (буквально за декілька километрів можна подивитись на німецький Вайль-ам-Райн, в якому жителі, вочевидь, займаються благоустроєм самі - жалюгідне видовище). Будинки не спотворені вагонкою та "цар-балконами", але, знову ж, є одне "але" - це ціна. Нерухомість в Базелі починається плюс-мінус від 15000 франків за м2, гарненький будиночок в передмісті на 3-4 спальні (нічого "крутого") заважить мінімум в 2 мільйони, і це навіть за штучного обмеження попиту (нерухомість може купити лише громадянин). Якщо у вас немає сімейного спадку, накопленого за 5-10 поколінь, єдиний варіант - орендувати житло все життя. Ось така ціна безпеки, краси та урбанізму.

Сортування сміття. На відміну від інших європейських країн, тут заохочення не через можливість повернути гроші, а через можливість їх не платити. Тобто, можете кидати пляшки, пластик та макулатуру в звичайні пакети та платити 1.5 франки за 35л пакет, а можете віднести все, що піддається переробці, до контейнерів на переробку безкоштовно, і зекономити 100-150 грн на тиждень. Це те, що, теоретично, можна було б запровадити в Україні вже завтра, якщо б не той факт, що у нас більшість живе не в будиночках на 1-2 сім'ї, а в багатоповерхових будинках зі спільними контейнерами для сміття. Тобто напряму забрати до себе, на жаль, не вийде.