💸 Якою має бути ідеальна податкова система для України. 6 умов
➊ В Україні завжди буде ПДВ.
Безліч дискусій на цю тему повторюються по колу кожні кілька років. Проте Україна рухається в Євросоюз, а ПДВ там базовий податок. Потрібно спрощувати адміністрування, відсікати все зайве (його багато), автоматизувати етапи обслуговування податку, максимально здешевлювати роботу з ПДВ для податкових агентів.
➋ Існування спрощеної системи оподаткування, проте з усіма запобіжниками проти зловживань.
Можливість започаткувати справу з мінімальними адміністративними витратами, можливість утримувати себе та сім’ю і не висіти на шиї в решти платників податків, а також можливість захиститись від вибіркового застосування законодавства з боку податкових органів.
➌ Аналітичний підхід до роботи податкових органів.
Аналітичні структури податкових органів та митниці все бачать та все знають, але ці знання чомусь не трансформуються в практичний результат. Для виборців, цю «неуважність» компенсують посиленням адміністративного контролю, що просто збільшує вартість дотримання законодавства та вал документообігу для добросовісних платників, але жодним чином не псує життя «ведмедям» та «китам».
➍ Приведення оподаткування праці до адекватного вигляду.
Наразі єдиний соціальний внесок (ЄСВ) уже втратив свою суть і є не внеском у пенсійне майбутнє громадян, а податком на утримання сучасних пенсіонерів. До того ж податком обтяжливим та демотивуючим.
До війни демографічні тенденції були настільки загрозливі, що навіть найбільші опоненти змін визнавали, що так довго бути не може. Складно спрогнозувати, яка буде демографічна структура після війни з огляду на хвилі міграції. Перше, що потрібно буде зробити після закінчення бойових дій, – це перепис населення.
Обтяжливий ЄСВ потрібно буде демонтувати, а українським платникам податків запропонувати нову модель пенсійної системи.
➎ Рівність застосування податкового законодавства.
У нашій державі надмірні, обтяжливі соціальні зобов’язання. Після війни вони тільки збільшаться. Тягар утримання цього соціального багажу повинен рівномірно розподілятися на всіх платників податків в Україні.
Якщо хтось пропонує з декого зняти відповідальність, то повинен обґрунтувати, чому цей «дехто» заслуговує на таку честь, коли всі решта повинні нести соціальний тягар.
Якщо це тому, що інакше людина долучиться до лав утриманців, а зараз вона сама себе годує, то ця відповідь прийнятна. Якщо тому, що за два–три роки інвестор гарантовано створить робочі місця і буде робити свій позитивний вклад в економіку, то, напевно, ця відповідь для суспільства теж є позитивною.
➏ Право вибору (обмежене) платника податків кому і за що платити.
Сучасне суспільство винайшло кілька елементів конкуренції навіть у цій сфері. Ці елементи обмеженого права вибору будуть змушувати чиновників активніше рухатися та конкурувати за симпатії платників податків.
Розуміння, хто за все платить, – теж корисне знання для можновладців. Один із таких винаходів – це право платника податків частково (певний відсоток) відраховувати зі свого податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) на користь громадських організацій.
Війна наочно продемонструвала, чому розвинені громадські організації та розвинена культура благодійності дуже важливі для стійкості держави.
Ще один такий винахід обмеженого права вибору – це право обирати, в яку громаду сплачувати свій ПДФО. Тоді мери міст та очільники ОТГ будуть більш уважно ставитися саме до комфорту мешканців і будуть більш відповідальними перед своїми платниками податків, бо ті зможуть довільно голосувати своїми грошима за обрану громаду.
Докладніше у колонці виконавчого директора CASE Україна Dmytro Boyarchuk для Forbes Ukraine
❗️ Ця публікація стала можливою завдяки польському фонду з міжнародної солідарності "Fundacja Solidarności Międzynarodowej" (FSM) та програмі Міністерство зовнішніх справ Польщі "Polska pomoc".
Коментарі (51)