​​Це для нас стало шокуючим відкриттям.

Виявляється за 30 років незалежності Україна не спромоглась дотягнути свою правоохоронну та судову систему до рівня, який в Польщі, Словаччині та Балтійських країнах був в наявності ще на початку 90-х.

Навіть не так, ще на початку 90-х країни Східної Європи, які стали історіями успіху, вже тоді мали в наявності функціональні правоохоронну та судову систему.

Може відсутність цього «інгредієнту» і є серед причин, чому після приватизації та майже повної лібералізації ринків у нас так досі нічого і не вийшло з економічним проривом? На відміну від тих же Польщі, Словаччини та Балтійських країн.

Згадані країни ще тоді, 30 років тому, могли покластись на робочий «передаточний механізм», який перетворював зміни в законодавстві на реальні зміни в поведінці громадян, а отже на зміни в суспільстві.

В Україні навіть сьогодні такий «передаточний механізм» нефункціональний.

Чомусь нашу правоохоронну та судову систему називають «слабкими». Ми вважаємо, що це дуже щедрий комплімент для нас. Система, фактично нефункціональна, а отже відсутня як система. Якщо система працює в довільному режимі – вона по факту відсутня як система. Якщо система працює у вибірковому режимі – вона по факту відсутня як система. Навіть якщо на величавих будівлях розмішені вивіски «прокуратура» та «суди» золотими літерами.

Як наслідок, Мінфін не може покластись на невідворотність покарання (бо його немає) і змушений будувати податкову систему на основі презумпції вини платника податків, бо інакше бюджет наповнюватись не буде. А презумпція вини – це причина, чому у нас на кожному кроці все на стільки зажато, що виживати можна або в тіні, або як слід корумпувавши, кого потрібно.

Про презумпцію вини платника податків, як фундамент економічної політики читайте в нашій колонці на Forbes ось тут