Кому кортить у головні банкіри
Оскільки у нас сьогодні день Нацбанка, точніше ігор престолів навколо посади Голови регулятора, то не можемо не запостити чудову статтю від редактора відділу економіки ZN.UA Юлії Самаєвої, щоб зрозуміти кадрову політику і логіку вищого керівництва у призначенні людей на ключові посади.
До президента зайшов очільник Національного антикорупційного бюро України й одразу отримав у руки список прізвищ майбутніх кандидатів на пост керівника Нацбанку. Голова НАБУ зупинився лише на одному, зауваживши, що тут є справа з доволі міцною доказовою базою, і Кирила Шевченка призначати точно не можна. Президент подякував і визначився із вибором. Так Кирило Шевченко прийшов у Національний банк.
І відразу ж не вписався. Причому скрізь. Ані в НБУ, де за часів Якова Смолія повним ходом заправляла Катерина Рожкова, відверто не бажаючи звужувати зони свого впливу. Ані в офісі президента України, де, отримавши кілька відмов на тупі прохання, вирішили, що Шевченко не командний гравець і Банковій не підходить. Тож розмови про відставку Шевченка почалися одразу після його призначення. Згадана справа НАБУ тим часом розслідувалася, регулярно, але якось не дуже успішно, використовуючись для тиску на голову центробанку. Через два роки і три місяці цю ж справу президент використав для того, щоб дотиснути остаточно і запропонувати Шевченкові піти з посади раніше вручення йому підозри, аби вберегти від непотрібних скандалів Нацбанк.
👉Читати далі