Виборчі системи VS економічне зростання: чи допомагає демократія ставати державам багатшими (2/4)
Демократизація є наслідком зростання економіки
Існує чимало досліджень, які намагалися підтвердити цю гіпотезу. Зокрема Ліпсет [1] теоретично обґрунтував зв’язок між рівнем розвитку країни і ймовірністю її переходу до демократії та на основі емпіричних даних підтвердив існування кореляції між демократією та економічним розвитком. Щоб демократія діяла і була життєздатна, вона має забезпечити певний рівень легітимності у громадян. А така легітимність досягається економічним розвитком.
Бойкс і Стоукс на основі статистичних досліджень підтвердили позитивний взаємозв’язок між ВВП і демократією та підтримали ідею про збіг певних умов для встановлення демократії. Мірою розвитку країн доходи розподіляють більш справедливо. З часом багаті розглядають демократичну податкову систему як менш витратну для них: країна багатіє і вони з більшою охотою сприяють демократизації.
Аджемоглу і Робінсон [2] дійшли висновку, що зростання фізичного капіталу у власності правлячої еліти робить її багатства вразливішими до бунтів і змушує погодитися на наділення решти населення дедалі більшою формальною владою. На їхню думку, більшість населення (якщо воно здатне згуртуватися) завжди сильніша за еліту і, знаючи це, час від часу використовує свою силу для перерозподілу. На підтвердження цього Джастман і Градштейн доводять, що процес демократизації та розширення виборчих прав був наслідком промислової революції та прискореного економічного зростання. Ці фактори стали стимулом для розширення виборчих прав і реформування законодавства [3].
Пшеворський і співатори [4] стверджують, що демократія стійкіша у багатших країнах. Водночас вони не знайшли залежності між добробутом і ймовірністю переходу до демократії. Пізніше Епстайн, Бейтс та інші автори в статті «Демократичні переходи» [5] спростували другу частину цього твердження, тобто підтвердили так звану модернізаційну гіпотезу про те, що підвищення добробуту сприяє демократизації. Боллен і Джекман [6] , Брунк і співавтори [7] , Буркгарт і Льюїс-Бек [8] та інші також показали, що економічний розвиток є важливим чинником демократії.
Отже, гіпотезу про те, що демократія і, зокрема, поширення виборчого права є наслідком економічного зростання, можна вважати підтвердженою.
Примітки:
1. Lipset, Seymour Martin. 1959. Some Social Requisites of Democracy: Economic Development and Political Legitimacy. American Political Science Review. 53 (March): 69-105.
2. Robinson, James A., and Daron Acemoglu. 2006. Economic Origins of Dictatorship and Democracy. Cambridge, UK: Cambridge University Press.
3. The Industrial Revolution, Political Transition, and the Subsequent Decline in Inequality in 19th-Century Britain, Moshe Justman and Mark Gradstein, Explorations in Economic History, 1999, vol. 36, issue 2, 109-127.
4. Przeworski, Adam, Michael E. Alvarez, Jose Cheibub and Fernando Limongi. 2000. Democracy and Development . New York: Cambridge University Press.
5. David L. Epstein, Robert Bates, Jack Goldstone, Ida Kristensen and Sharyn O’Halloran. Democratic Transitions – American Journal of Political Science Vol. 50, No. 3 (Jul., 2006), pp. 551-569.
6. Political Democracy and the Size Distribution of Income, Kenneth A. Bollen and Robert W. Jackman, American Sociological Review, Vol. 50, No. 4 (Aug., 1985), pp. 438-457.
7. Brunk G. G., Caldeira G. A., Lewis-Beck M. S. 1987. Capitalism, Socialism, and Democracy: an Empirical Inquiry. European Journal of Political Research 15(4): 459–470.
8. Burkhart, Ross E. and Michael S. Lewis-Beck. 1994. “Comparative Democracy: The Economic Development Thesis.” The American Political Science Review 88 (4): 903-910.
@costukraine