Виборчі системи VS економічне зростання: чи допомагає демократія ставати державам багатшими (3/4)
Зростання економіки є наслідком демократизації

Набагато складнішим виявилося наступне запитання: встановлення демократії і подальше розширення франшизи сприяє подальшому економічному зростанню чи гальмує його, а може взагалі не впливає на економічний розвиток? Існують теорії та емпіричні докази на користь кожного з варіантів відповіді.

Зокрема механізм такого впливу розкривають Аджемоглу, Джонсон і Робінсон [9]. Вони доводять, що економічні інститути є чинником колективного вибору суспільства, за яким стоять економічні передумови. Проте різні соціальні групи віддають перевагу різним економічним інститутам, бо ці інститути призводять до різного розподілу ресурсів. Тобто виникає конфлікт між соціальними групами щодо вибору економічного інституту. Вирішення такого конфлікту перебуває у політичній площині і залежить від політичної сили тієї чи іншої групи. Таким чином, розширення права голосу призводить до зміни балансу політичних сил, що виражається у зміні економічних інститутів та своєю чергою створює кращі чи гірші умови для зростання економіки залежно від того, які інститути зрештою перемагають.

Основна гіпотеза, яку використовували для пояснення згубності демократії, – нездатність великих груп населення приймати виважені, економічно обґрунтовані рішення. На додаток до цього тимчасовий мандат правителів у демократичній системі спонукає їх до популізму, з одного боку, і хижацького використання «екстрактивних інститутів» держави [10] – з іншого. У результаті, відповідно до цієї теорії, демократія погіршує якість врядування порівняно з монархічним режимом, за якого авторитарний правитель має сильний стимул будувати успішну країну, щоб передати її у спадок своїм нащадкам. Зокрема, за цією теорією, один зі складників нерозумної та недалекоглядної політики за демократичного правління – перерозподіл від багатих до бідних, який пригнічує економічне зростання через два механізми: (а) порушення макроекономічної стабільності внаслідок зростання споживання за недостатньої еластичності пропозиції (результатом чого є інфляція) і (б) зменшення інвестицій – адже багаті, від яких ресурси забирають, мають більшу схильність до заощаджень, аніж бідні, до того ж охочіше їх інвестують у виробничі активи.

Особливо вразлива до цих вад незріла демократія. Як зазначають Пшеворський і співавтори, в результаті швидкої демократизації громадяни, переважна більшість яких не цікавиться політикою і не розбирається в політичних програмах, отримують право голосу. За слабкої правової системи це створює підґрунтя для торгівлі голосами й розквіту політичної корупції, до того ж суб’єктами корупційних оборудок стають не тільки чиновники, а й велика частина населення. Як наслідок, розквітає корупція, зниження якості інститутів пригнічує економічне зростання.