🏦 Банки тут і зараз
Нещодавно провели дискусію про НБУ. А тут будемо обговорювати окремі частини.
На початку вторгнення НБУ суттєво послабив регуляторні вимоги до банків: скасував, під час воєнного стану, заходи впливу за невиконання пруденційних нормативів - нормативів капіталу та ліквідності.
Логіка проста - збитки банків від втогнення мають бути величезними. Дуже багато позичальників не можуть обслуговувати взяті борги суто через ринкові причини: впав попит, продажі, зменшилися доходи, прибутки перетворилися на збитки.
Банки мали б це визнати, відтак, показати очікувані збитки від таких кредитів, і це мало б негативно вплинути на їхній капітал та нормативи, насамперед, капіталу.
Дотримуватися обов'язкових у мирний час 10% достатності регулятивного капіталу (норматив Н2) та 7% адекватності основного капіталу (Н3) було б проблематично. А всі банки з ринку не виведеш. Відтак послаблення, аби банки не соромилися визнавати реальні збитки, не приховувати їх, як то прийнято. Бо ж все одно за це не карають. Навіть заохочують показувати реальну картину.
Що бачимо в реальності. Точніше, в звітності. Що, навпаки, нормативи капіталу в банківській системі покращилися, і вже перевищили показники початку року. Що більшість банків показує, що в них ситуація з капіталом краща, ніж була в кінці минулого року і на початку цього.
Попри те, що, за різними опутуваннями, від третини до половини бізнесів в Україні погіршили свій фінансовий стан, і, відтак, не можуть платити за боргами. А багато хто і не хоче, бо проблеми із ліквідністю.
❓Чому так, чому ситуація з капіталом в банків така аж прям гарна?
Тут дві основні причини.
1) Зміна структури балансів банків. Точніше, активів. Банки активно вкладаються в депсертифікати НБУ. Наприкінці минулого тижня це було 271 млрд грн. Це більше 10% взагалі всіх активів банків, це абсолютний рекорд, до речі.
Це позитивно впливає на нормативи, бо такі активи як депсерти, за нашою нормативкою, - безризикові. При розрахунку нормативів капіталу зважуються на ризик з вагою нуль, відтак, зменшується знаменник при розрахунку адекватності капіталу (капітал поділити на активи, зважені за ступенем ризику).
2) Запізніле визнання банками реальних кредитних збитків. Банки неохоче та не завжди визнають реальні кредитні збитки. Позичальник перестав платити, чи не має змоги платити - банк певний час цього не визнає, посилається то на кредитні канікули, то на "правило 90 днів". Мовляв, аби визнати кредит непрацюючим, треба, щоб 90 днів не було обслуговування. Це ЗОВСІМ НЕ ТАК - банк має визнавати кредит непрацюючим, коли він бачить, що позичальник не може виконувати зобов'язання згідно умов договору, а кількість днів прострочки це окремий фактор - стосується тих, хто може, але не платить. Чи то робить формальну реструктуризацію, де позичальник як не платив, так і не платить, або платить символічну гривню на рік, але формально відповідає умовам додаткового договору.
Тобто це все реальні збитки, визнання яких відкладається.
Що у підсумку? Що формується такий собі "пузир збитків": збитки реально понесено, але не відображено у звітності. І колись воно "догонить". Як догнало у 2015-2016, тоді десь схожа ситуація була, і банки так само не визнавали реальної якості активів та позичальників, а потім виявилося, що в банків просто немає грошей, і стався "банкопад".
І оця от історія, знову повторюється.
Хоча й банки зрозуміти можна, бо ніхто не хоче визнавати публічно те, про що знає всередині, бо боїться, що клієнти побіжать.
НБУ варто, дуже варто, цю проблему вже вирішувати.
Що це значить: А) провести верифікацію кредитних портфелів банків та позичальників банків. Перевірити їхній реальний фінстан та можливості платити за боргам.
Б) зробити детальний AQR, Asset Quality Review, комплексну перевірку якості всіх активів, не тільки лише кредитів.
Це як мінімум, що треба зараз.