🇨🇳🚫 Як китайські інвестиції руйнують країни
Дуже добре, що українська влада не дозволила угоду на придбання "Мотор Січі" китайськими "інвесторами".
Цього тижня в The New York Times вийшла стаття про зміст секретних угод між урядом Кенії та Китаєм щодо будівництва залізниці. Угоду заключили 5 років тому, а сума "інвестицій" $4,7 млрд. На цьому прикладі чудова ілюстрація, що з Китаєм не можна мати справи. Тезово виклад статті:
📌будь-які товари, куплені за рахунок виручки від залізниці, переважно мають поставлятися з Китаю;
📌 будь-яка суперечка, яка виникла на підставі цієї угоди, має бути вирішена за допомогою обов'язкового арбітражу в Китаї;
📌 забороняється розкривати деталі договору третім особам без згоди Китая;
📌 умови кредиту виявилися дорожчими, ніж очікувалося. Відсоткова ставка за кредитом була вищою, ніж зазвичай під час укладання угоди між двома урядами;
📌 якщо Кенія оголосить д*ефолт за будь-яким іншим зовнішнім кредитом*, автоматично набуде чинності положення про дефолт за договором між Китаєм та Кенією. Ця умова змусила б Кенію негайно погасити кредит і всі нараховані відсотки, а Китай отримав право припинити всі подальші виплати.
📌 незважаючи на те, що спочатку було обумовлено, що це проект *міжурядового співробітництва*, який передбачає симбіотичні відносини, всі ризики взяв на себе кенійський платник податків;
📌 Китай відмовився фінансувати будівництво останньої ділянки, яка мала стати сполучною ланкою з сусідньою країною Угандою;
📌 щоб зробити залізницю прибутковою, кенійська влада видала директиву про те, щоб всі вантажі, що надходять до порту Момбаси, перевозилися потягом. Результатом введеного заходу стали масові протести, численні судові процеси та зростання безробіття.
Після закінчення війни от яких інвесторів нам не треба, так це китайських.