Продовжуємо порівнювати медицину в Україні та на Заході.
Будь-яка система охорони здоров’я – це баланс між трьома великими стовпами: якість – наповнення медичних послуг; фізична доступність – як легко, як скоро до цієї якості добратися; фінансова доступність – чи можна це собі дозволити. Цих трьох компонентів, прокачаних до максимуму, не існує, зажди балансуєш.
Система Західної Європи або Великої Британії зазвичай жертвує доступністю фізичною на користь якості та фінансової доступності – там усе безоплатно або символічні мінімальні виплати, якість дуже висока, а доступність фізична вкрай зарегульована. Це типова європейська система. Дуже жорсткі вимоги, щоб потрапити до фахівців вищого рівня. Фізичний доступ зарегульовано максимально для того, щоб вистачало грошей на високу якість і на те, щоб покрити всім людям.
В Америці інша філософія – немає єдиної системи охорони здоров’я, треба купувати через страховку. Якщо брати звичайну людину, яка купує собі приватну страховку в Америці, то це дуже висока якість, нормальний доступ (кращий, аніж у Західній Європі), але дуже дорого, фінансова доступність величезна.
В Україні завжди жертвували якістю і фінансовою доступністю на користь доступності фізичної. Ще починаючи з Радянського Союзу ми були забудовані лікарнями, поліклініками, купами лікарняних ліжок, але на якісну допомогу не розраховували. Це ілюзія, що в Україні медицина краща, вона доступніша, але кожна шоста українська сім’я зазнає фінансової катастрофи через медицину і багато людей отримують неякісне лікування.
Повний текст дискусії та відео за посиланням