Чи можуть показники-індикатори якості медичної допомоги бути коректними та достатніми для порівняння нашої та європейської медицини, якщо так, то які саме і чи може бути висока якість медичної допомоги в умовах теперішнього контролю лікарської кваліфікації?
Продовжуємо порівнювати медицину в Україні та на Заході.
Порівнювати звичайно ж можна і треба, є універсальні індикатори порівняння. Індикатори свідчать, що, безумовно, українська охорона здоров’я сильно відстає навіть від країн Східної Європи, не кажучи про Західну.
Цікаво поговорити про приватний досвід, який ілюструє якісну сторону, але коли порівнювати систему до системи, треба брати великі вибірки досвідів. Наприклад, 10 тисяч рандомних досвідів пацієнтів в Україні і 10 тисяч репрезентативно в Чехії. Тоді ми побачимо індикатори, які можна використовувати.
Можна також використовувати індикатори клінічні. Наприклад, малюкова та материнська смертність, тривалість виживання після інсульту/інфаркту, тривалість виживання після раку різних видів. За цими індикаторами ми сильно програємо.
Робота системи характеризується фінансовим захистом, наскільки людина може безпечно почуватися фінансово в країні, коли вона стикається з медициною. В Україні вкрай низькі показники, 17% сімей стикаються з фінансовою катастрофою, через що руйнується сімейний бюджет. В Україні 50% усіх видатків на охорону здоров’я – це податки з кишені пацієнта, а для західної Європи – це 10–15%.
Індикатори є, важливо їх порівнювати, тоді ми бачимо систему до системи, а не вирваність з контексту.