🫡🇺🇦Порядок з хаосу. Генерал Марченко зупинив російських загарбників на шляху до Одеси. У чому секрет його лідерства?
Читач "Ціни держави" Влад Головін написав статтю для Forbes про секрети успіху лідерства Генерала Марченка командуючого обороною Миколаєва.
Викладаємо скорочено матеріал у тезах:
📌 Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнськ, де розташована велика АЕС.
📌 Росіяни наступали двома угрупованнями. «Близько 2000 машин– танків, БТР тощо та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв,– пригадує генерал.– Інша група, 1200–1300 одиниць техніки, почала обхід».
📌 Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були «мобілізовані» рити окопи. Все робили з колін, працювали вдень і вночі, двигуни у екскаваторів не зупинялися. На блокпостах з’явились укріплення з бетону та металеві «їжаки».
📌 Захисникам Миколаєва бракувало координації. Марченко мало не загинув від «дружнього» вогню.
📌4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках.
Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline.
Атаку на інший аеропорт – Баловне, розташований на 13 км на північ від міста,– відбив зведений загон тих самих патрульних, територіальної оборони та спецназу.
📌Бути лідером – отже, думати власною головою, брати ініціативу на себе, а коли стикаєшся з помилкою командування, відстоювати свою точку зору і не поспішати виконувати наказ. Марченко згадує, що йому вісім разів давали команду підірвати Варваринський міст – єдиний міст через Південний Буг, який з’єднує Миколаїв із дорогою на Одесу. «Утакому разі я б сам себе загнав у котел,– каже генерал.– Я пояснював, що цього не треба робити. Дякувати Богу, мене почули».
📌Марченко залишається в Миколаєві. Координує співпрацю між військовими та цивільними, керує партизанами на Херсонщині.