- Під час воєнної відбудови будуть створюватися виробничі потужності, виникає питання військово-промислового комплексу. Хто це повинен робити – держава чи приватні підприємства?
Продовжуємо обговорювати результати дискусії про роль держпідприємств у відновленні держави
Владислав Рашкован
Ракети Stinger виробляє компанія Raytheon – це приватна компанія, Javelin виробляють Raytheon і Lockheed Martin, HIMARS – Lockheed Martin. Не треба мати держави для того, щоб виробляти щось дуже гарно навіть у військовому секторі.
Там, де потрібна держава, потрібна регуляція. Це може бути ліцензування, побудова сильних інституцій, щоб вони були не корупційними. Треба дати змогу розвиватися приватним компаніям.
Чи повинна бути економіка більш мілітаризованою – у мене немає позиції з цього приводу. Мені не подобається така ідея, але це може бути вимушеним кроком для України, оскільки Росія як держава існує і доки вона існує, доти буде загроза. Як на мене, краще виробляти щось більш гуманітарне, високотехнологічне, яке можна продавати з більшою доданою вартістю у світі, аніж військове, але, на жаль, ми існуємо в таких умовах, коли це може бути вимогою часу. Приклад Ізраїлю свідчить, що можна бути ефективною державою і відігравати велику роль на світовому ринку.
Для розвитку військового сектору не обов’язково тримати все в руках держави. Проте регуляції будуть важливі для того, щоб уникнути випадків, як із ситуацією з АТ «Мотор Січ», коли технології продають ворогу.
Щодо «Мрії», мені здається, потрібно було зробити все можливе, щоб на завод «Антонов» прийшов «Боїнг» ще всередині 90-х. Ми могли б давно випускати будь-які літаки і тисячі маленьких літаків, і пишалися б більше, аніж чимось, що було вироблено в Радянському Союзі.
Якщо є технології, то я не бачу перепон, щоб приватний бізнес економічно ефективну інвестицію зробив можливою.
Якщо виробляти одиницю продукції, яка уможливлює норму прибутку в 30–40%, наприклад, умовний iPhone, який продають у світі, – отримуєш мільярди доларів експортного виторгу в країну. На ці гроші можна закуповувати найновішу зброю для захисту своєї країни. Для того, щоб захищати країну, не обов’язково виробляти зброю.
Андрій Бойцун
Три роки тому ми розробляли рекомендації щодо реформи корпоративного управління Укроборонпрому. У держави є важлива роль регулятора в цій ситуації. Державне оборонне замовлення, де держава є клієнтом, насправді не було організованим і профінансованим за останні роки. Воно було непередбачуване для постачальника, і тут немає значення: він державний чи приватний. Якщо ти не можеш спланувати замовлення, то як організувати роботу? Це та частина ролі держави, яку потрібно посилювати.
Інший приклад з АТ «Мотор Січ», ми докладно розбирали ситуацію рік тому. Частка, про яку тоді йшлося з китайцями, перейшла в руки АРМА, а кому вона віддала в управління, хто опікувався цим? Навіть у цій ситуації з наявністю підстав для управління державною власністю не змогли віддати Укроборонпрому і призначити людей, які б цим займалися. Тому тут можливо посилити функції держави.
Як приклад можна навести не лише американські компанії, а й скандинавські, де наявні частково держава, частково приватний капітал, приватні виробники. Це абсолютно нормальна ситуація, коли виробництво здійснюють приватні постачальники і держава бере на себе роль з регулювання.
Якщо говорити про зброю, то держава може виконувати певну роль клієнта для своїх потреб, тим самим рекламуючи для інших держав. Таким чином українські постачальники можуть краще продавати решті світу. Це так само, як американці беруть свою зброю собі на озброєння і показують, що ця зброя того варта та відповідно інші її купують.