💪🇺🇦🇪🇪 Щоб закінчити війну в Україні треба слідувати за Естонією, а не за Францією
Крутезна колонка від Bloomberg (автор - Андреас Клус, екс-главред Handelsblatt Global). Для нас все відомо, але текст дуже крутий для світової аудиторії, де все розкладано по поличках. Стислий переклад від нас та ключові тези:

📌 Перш ніж говорити з Володимиром Путіним, Заходу варто послухати прем’єр-міністра Естонії Каю Каллас, а не президента Франції Еммануеля Макрона.

📌 Певний тип політиків і експертів вимагав від Києва та Заходу «домовлятися» з Кремлем. У цій війні чи будь-якому конфлікті з Росією немає «військових рішень», є лише «дипломатичні», йдеться в їхньому наративі. Будь-хто, хто цього не розуміє, просто не дуже сильно хоче «миру», далі продовжують вони.

📌Інші заперечують, що ця лінія міркувань перевертає реальність з ніг на голову. Якщо «Захід» й чимось й підігрував Путіну з моменту приходу до влади до цього вторгнення — це розмови.

📌Проблема в тому, що Путін усі ці роки недобросовісно «домовлявся». З моменту його нападу цього року він сплутав свої цілі війни настільки необачно, що незрозуміло, про що Київ чи його прихильники взагалі будуть вести переговори. Якби Путін постійно говорив, що він «тільки» хоче Крим і Донбас і готовий дати щось натомість, компроміс — хоча він усе ще морально огидний — можна було б принаймні уявити. Але Путін хоче знищити Україну як націю, і стверджує, що його «спеціальна військова операція» необхідна для «денацифікації» країни.

📌Як сісти за стіл переговорів, коли цей стіл усіяний такими фантазмами? Чи дозволили б ви в обмін на перемир’я Путіну вчинити лише половину геноциду чи третину? Чи погодилися б ви на чверть свого національного виживання в обмін на «мир»? І звідки ви знаєте, що Путін не повернеться через рік? По суті, це те, що сталося між Мінськими домовленостями в 2014-15 роках.

📌 Макрон походить із давньої голлістської традиції, згідно з якою Франція загалом стоїть на боці «англосаксонського» та ширшого Заходу, але водночас залишається геополітично осторонь від нього. Ця позиція, зокрема, передбачає підтримку окремих — і досить поступливих — відносин з Москвою.

📌 Ця спадщина вплинула на реакцію Макрона навіть після вторгнення Путіна цього року. Він бачить власну роль посередника і публічно висловив думку, що «ми не повинні принижувати Росію», а «побудувати рампу для виходу дипломатичними засобами».

📌Макрон піддається цинічній вигадці Путіна про те, що Росія насправді просто тероризує Україну для самозахисту від НАТО. Якщо хтось і повинен давати гарантії безпеки під час мирних переговорів, то це Росія; якщо хтось має їх отримати, то це Україна.

💪Тверду позицію представляє Кая Каллас. Вона говорить з точки зору трьох балтійських республік — її власної Естонії, а також Латвії та Литви, — які були поглинені Радянським Союзом і фактично підкорені та колонізовані російським імперіалізмом. Як і багато балтійців, поляків, фінів та інших, Каллас переконана, що якщо Путіна не зупинити в Україні, він продовжить приходити до решти регіону. Ви не зупините хулігана, заспокоївши його, стверджує вона, а лише показавши йому обмеження.

👉Досвід її країни як колишньої колонії Москви та сусіда також дав Каллас цінну інформацію про переговорний менталітет Кремля. Найкраще підсумував це у своїй розповіді радянський дипломат Андрій Громико:

1️⃣ росіяни вимагають максимум — і справді те, чого вони навіть не мали раніше. У цьому випадку це може включати вихід НАТО з Центральної та Східної Європи.

2️⃣ вони висувають ультиматуми та роблять обурливі погрози. Наприклад, бряцання ядерною зброєю Путіним.

3️⃣ вони не відступають у переговорах, тому що припускають, що на Заході завжди знайдуться люди (Макрон?), які їм щось запропонують.

📌 Отже, росіяни вважають, що в кінцевому підсумку вони можуть отримати третину або навіть половину того, чого раніше не мали. У цьому випадку це може бути велика частина України.