У Податковому Кодексі є поняття як** «презумпція правомірності рішень платника податків».** Ця презумпція правомірності означає: якщо ту ж саму ситуацію платник податків та податкова/ митниця трактують по-різному, то правильною за визначенням вважається саме позиція платника податків.
А доведення хибності позиції законом [покладається на плечі податкової/ митниці.
](http://surl.li/eackc)Що цей принцип мав би означати на практиці.
➊ Імпортер завозить товар і стверджує, що митна вартість цього товару €100 тис, а тому він повинен сплатити XXX митних платежів на основі заявленої суми.
Обов’язок доведення неправомірності чи неправильності визначення митної вартості покладається на митницю. Лише у відповідь на обґрунтовану і доведену позицію митниці декларант може надавати додаткові документи.
На практиці тягар доведення своєї правоти лежить саме на декларанті (імпортері), який має ще доводити, що він не «аферист», «натягуючи» свою митну вартість на вказану «у базі».
Відповідно працює принцип «плати, а потім оскаржуй», що імпортери потім і роблять, несучи витрати на суди.
➋ Платник податків подає податкову накладну і зазначає 1 млн грн ПДВ-кредиту. Презумпція правомірності передбачає, що податкова повинна прийняти таку позицію платника податків, а якщо якісь критерії ризиковості вказали на можливість наявності зловживань при визначенні такого розміру податкового кредиту, то податкова повинна зібрати докази та з цими доказами йти до суду для оскарження позиції платника ПДВ.
➌ Якщо платник податку на прибуток визначив обсяг своїх податкових зобов’язань у розмірі 1 грн, то податкова не вносить його до ризикових з відповідними наслідками по перевірках, а приймає цю позицію, якщо є сумніви, то збирає докази і йде з ними до суду.
🤬В реальності все не так, все догори дриґом. І красива «законна» презумпція правомірності пом’якшується «необов’язковістю її виконання».
Так, як зараз не повинно бути. Допоможіть це виправити.
**Як кажуть іноземці повинен бути не тільки law, повинен ще бути law enforcement.
**@costukraine