🌎❌🇷🇺 Світовій економіці більше не потрібна росія
У Foreign Policy вийшов чудовий текст про те як рф з домінатора на світовому ринку перетворюється на нікому непотрібного карлика.
Викладаємо тези:
📌 Найбільшою жертвою газового гамбіту Путіна стала сама Росія. У Путіна зараз немає важелів впливу через природний газ, оскільки світ — і, що найважливіше, Європа — більше не потребують російського газу.
📌 Європа швидко забезпечила альтернативні постачання газу, перейшовши на глобальний скраплений природний газ (СПГ). Це включало приблизно 55 млрд куб. м з США, що у 2,5 рази більше, ніж довоєнний американський експорт СПГ до Європи. У поєднанні зі збільшенням постачання з відновлюваних джерел, атомної енергетики, вугілля, ці альтернативні постачання зменшили залежність Європи від російського газу до 9% (від загального обсягу імпорту газу).
📌У січні німецькі сховища були заповнені на рекордні 91%, порівняно з 54% минулого року, а це означає, що в 2023 році Європі потрібно буде купувати значно менше газу, ніж у 2022 році.
📌 Європі гарантовано достатнє постачання енергії щонайменше до 2024 року, що дає достатньо часу для того, щоб в Європі були повністю запроваджені та запущені дешевші альтернативні джерела енергії. Це включає в себе завершення створення додаткових 200 млрд куб. м/рік експортних потужностей СПГ до 2024 року — достатньо, щоб повністю і назавжди замінити російський газ.
📌 Китай відходить від використання імпортного СПГ на користь внутрішніх джерел. Отже ринок газових ф’ючерсів тепер встановлює ціни на газ нижчими, ніж у довоєнні часи.
📌 Путін практично не отримує прибутку від продажу газу, оскільки його попередні 150 млрд куб. м газу в Європу були замінені мізерними 16 млрд куб. м до Китаю та кишеньковими продажами СПГ у світі, яких ледь вистачає, щоб покрити витрати. Немає ринків для Путіна, щоб компенсувати дефіцит у 150 млрд куб. м. Китаю бракує необхідної потужності трубопроводу, і він у будь-якому випадку віддає перевагу внутрішнім і диверсифікованим джерелам енергії, тоді як відстала російська технологія унеможливлює масштабування.
📌 Пройшли ті часи, коли страх перед тим, що Путін забере російську нафту з ринку і спричинить стрімке зростання цін на нафту на 40% протягом двох тижнів. Коли Путін, у відповідь на запровадження цінових обмежень на російську нафту від G-7, оголосив по заборону з 1.02.23 на експорт сировини до таких країн (хто запровадив обмеження), то ціни на нафту знизилися.
📌 Ринок нафти обертається на користь покупців, а не продавців, на тлі збільшення пропозиції — більш ніж достатньо, щоб компенсувати можливе падіння російського виробництва сирої нафти. Зараз ціни на нафту нижчі, ніж до війни.
📌 Китай та Індія, не беручи прямої участі в ліміті, використовують його для жорсткої угоди з Росією зі знижками до 50%. Хоча Індія і купує в 33 рази більше російської нафти, ніж торік, Росії це не приносить великого прибутку, враховуючи беззбиткову вартість виробництва в розмірі $44 за барель на додаток до дорожчого транспортування.
📌 Його спроба перетворити їжу на зброю зазнала краху, коли навіть його номінальні союзники виступили проти нього.
📌 На певних ринках металів, де Росія історично домінувала, таких як нікель, паладій і титан, нещодавні покупці інвестують у видобуток недозасвоєних запасів корисних копалин (Північна та Південна Америка, Африка). Нові шахти із видобутку кобальту та нікелю, через два роки замінять російські метали.
📌 Ніколи більше Путін не зможе спричинити такий хаос і збурення у світовій економіці, тому що він назавжди послабив наймогутнішу руку Росії — її енергоносії та сировинні ресурси. Війна на полі бою все ще триває, але принаймні на економічному фронті перемога не за горами.