🏦Нацбанк переймається тим, що українці не поспішають нести гроші на строкові депозити в банки. Буцімто українці залишають гроші на банківських поточних рахунках (здебільшого на своїх картках) - а банки з цим нічого не роблять.
Настільки в НБУ цим переймаються, що розповідають про це у всіх своїх виступах та інтерв'ю. І навіть примушують банки піднімати ставки за строковими депозитами – щоб ті депозити зробити привабливішими.
👉Але я би не очікував, що населення побіжить вкладати кошти на строкові депозити, якщо побачить там якісь вищі ставки. На те бачу купу причин:
- В самому НБУ «прийнятними» ставками вважають від 20%. Не впевнений, що банки до таких ставок за депозитами готові. Тож Нацбанку доведеться сильно їх про це просити.
- Ми вже маємо подібного розміру ставки на ринку ОВДП – і якось не дуже помітно, щоб населення туди бігло.
- В Європі, до якої ми так прагнемо, теж (і давно) маємо такі «перекоси», тай нічого.
- Події в Україні, імовірно, змінили поведінку населення таким чином, що їм зараз не до строкових депозитів.
На останніх двох пунктах зупинюся окремо.
🇪🇺На верхніх графіках ми спостерігаємо, що історія депозитів населення в Україні нагадує європейську історію. Нині у більшості країн ЄС строкові депозити є "значно менш популярними", ніж рахунки до запитання (типу карткові рахунки). Імовірно, це пов’язано із тенденцією cashless, коли карткові рахунки все більше заміняють гаманці з купюрами. Україна, як ми бачимо з графіків, у цьому плані дещо відстає від іншої частини Європи - але тим не менше рухається в правильному напрямку.
Тож по мірі переходу українців до безготівкової гривні, нічого дивного немає в тому, що у нас вклади до запитання вже переважають строкові депозити. І Нацбанк з тим, сподіваюся, нічого не зробить.
Далі - більше. Через величезні безпекові ризики, українці воліють тримати чимало грошей у швидкій доступності – а не вкладати їх на строкові депозити чи в ОВДП. Бо хто його зна, що воно завтра буде...
Так, виходить, що в середньому, українці тримають на доступних (поточних/карткових) банківських рахунках кошти, достатні для 1.6 місяців їх витрат (див. нижній графік). Із них, на гривневих рахунках – лише на місяць витрат (і звісно, що подалі від банків теж щось тримають). Цей «запас міцності» не такий вже й великий. В іншій частині Європи, де безпекові ризики не такі страшні (але очевидно, що грошей поза банками гуляє менше), наші сусіди тримають на швидкодоступних рахунках суми, що перевищують їх 4-місячний обсяг витрат. А в країнах єврозони запас складає, в середньому, 9 місяців витрат.
Тож гасло Нацбанку – «піднімайте, курди, ставки!» – вважаю правильним. Але мета (зростання строкових депозитів) – то навряд чи.
via Олександр Паращій