🌾☠️ Головними постраждалими під час Голодомору виявилися саме українці, незалежно від того, в яких республіках СРСР вони жили, - доведено економістами.
Трохи відволікнемося від сучасності і переключимось на економічну історію. У січні цього року на щорічній конференції American Economic Association (створена у 1885 році, має 23 тис. членів) було презентоване дослідження економістів Natalya Naumenko, George Mason University, Andrei Markevich, New Economic School (рф) і Nancy Qian, Northwestern University.
Мета дослідження - відповісти на питання, чи мала місце у Голодоморі упередженість до етнічних українців. Дослідники оперують сухими числами та математичними моделями — і з їхньою допомогою оцінили внесок радянської економічної політики у високу смертність українців під час голоду 1932–1933 рр.
Ключові висновки з дослідження:
📌Основним чинником голоду є не зниження виробництва зерна, а його надмірне вилучення в Україні, сільське господарство якої і так було зруйноване через колективізацію.
📌 1932-го мінімальна норма зерна на людину становила 0,78 кілограма на день. Але влада СРСР залишила Україні 1932 року майже на третину (31%) зерна менше цього прожиткового мінімуму.
📌 У Казахстані та російських регіонах, які пережили голод, зерна теж залишилося менше за необхідне. Але за інших рівних з українських регіонів брали більше.
📌 У звичайні роки смертність в Україні на той час становила 18 осіб на 1000 населення, 1932 року цей показник зріс до 22, а наступного 1933 року — злетів до 60 осіб на 1000 населення, більш ніж утричі. У Росії та Білорусі смертність теж зросла, але значно менш значно: з 22 осіб на 1000 населення 1932-го — до 30 осіб 1933 року, в 1,4 разу.
📌В однакових регіонах смертність була тим вищою, чим вищою там була до колективізації частка українців. Смертність йшла не адміністративними, а національними кордонами. У ті роки чверть українців проживала за межами республіки, у цих регіонах смертність була такою ж високою, як і в Україні.
📌Чим вища була частка українців у населенні окремих регіонів, тим вища була частка відібраного у них зерна і тим нижча (з розрахунку на людину) кількість зерна для споживання.
📌 На різницю у смертності в Україні та решті СРСР впливав саме рівень вилучень. Втім, урожайність в Україні до 1932 року могла впасти сильніше, ніж на інших територіях, через «розкуркулення» та масовий вибой худоби у 1929–1931 роках. Колективізація проводилася в Україні прискореними темпами: якщо до літа 1932-го в колгоспах працювало 60% радянських селян, то в Україні було майже 70%.