Хто в Україні бізнесмен №1, який побудував бізнес з максимальною доданою вартістю?
Отже, зразковим підприємцем, який намагався зі "злитка заліза зробити голки" є Рінат Ахметов. Його топ-менеджери побудували вертикально-інтегровану компанію "Метінвест". Тобто компанія видобувала руду, яку перетворювала на залізно-рудну сировину (ЗРС) на своїх ГЗК, відправляла у т.ч. на свої металургійні комбінати. Водночас на "Краснодонвугіллі" видобувалося коксуюче вугілля ("кокс"), а на Запоріжкоксі та Авдіївському КХК його збагачували, після чого відправляли як пальне для печей металургійних комбінатів, де на них чекало ЗРС).
Комбінати виробляли широку номенклатуру продукції - від напівфабрикатів (чавун, сляби) до арматури, залізничних колій і навіть труб. Для того щоб виробляти продукцію з найбільшою доданою вартістю - труби - в металургійній імперії Ахметова був Харцизький трубних завод (ХТЗ).
Ідеальна модель та чудовий бізнесмен. Але це без розуміння контексту. Залишимо питання про першопочаткове накопичення капіталу.
По-перше, Ахметову "з легкої руки Антимонопольного комітету" вдалося сконцентрувати у своїх руках офіційно 4 (а по факту 5) ГЗК Кривого Рогу.
По-друге, це дало можливість тиснути на власника ММК ім. Ілліча Володимира Бойка, щоб той продав комбінат Метінвесту. Під час загострень перемовин ММК просто сидів без сировини і вимушений був шукати її по всьому світу. Зрештою, за часів Януковича у жовтні 2010 року вдалося примусити обміняти комбінат на 5% акцій Метінвесту.
По-третє, комерційні успіхи компанії часто пояснювалися не винятковою якістю продукції чи неперевершеним маркетингом. А, скажімо, "лобістськими потужностями своїх інтересів на найвищому політичному рівні"
Наприклад, у 2021 Метінвест отримав майже половину робочого парку 9000 піввагонів Укрзалізниці на три роки за 480 грн (без ПДВ) за добу при стартовій ставці 800 грн. Збитки УЗ за добу 2,88 млн грн або 1 млрд 51 млн грн за рік. Або вигравали конкурси на постачання рейок для залізниці із фейковими конкурентами.
Крім того, що продукцію треба створити (з максимальною доданою вартістю), так її треба ще продати. Беремо звіт Метінвеста за 2013 рік (останній передвоєнний і до захоплення частини активів).
Металургійний дивізіон продав продукції на $9,727 млрд, з яких на труби припадає 1%, а на рейки для залізниці - 3%.
В окремі роки, коли ціни на сталь були низькими, то гірничо-видобувний дивізіон давав прибуток компанії (з продажу ЗРС закордон), а металургійний був збитковим.
❓До чого все це? Всі ці розмови про інвестнянь, потребу створювати продукт з доданою вартістю - це рівень кухонних розмов за часів "совка". Коли у нас буде верховенство права, що забезпечить захист прав власності у суді, економічна свобода, яка дозволить усім конкурувати на ринку у вільних умовах, а податкова політика буде зрозумілою і прозорою, тоді вся ця продукція з доданою вартістю з'явиться сама собою.
Головне, щоб уряд не втручався.