Ще рік тому на вулиці випадково почув розмову двох молодих людей. Вони із захопленням говорили про те, що після війни Україну заллють мільярдами і це буде найперспективніше місце на планеті наступні десятки років. Я порадів за «офіційний наратив», який досяг свою аудиторію, але згадав такі ж самі розмови і після Помаранчевої Революції 2004-го року та після Революції Гідності 2014-го року. Без сумніву, багато було зроблено після двох революцій, але прориву не відбулось, мільярдами нас не засипали і економічним тигром ми не стали.
Тому, на жаль, історія успіху не є гарнатованою. І коригувати потрібно не тільки очікування про контранаступ, а й дуже серйозно попрацювати з очікуваннями про післявоєнний розвиток подій.
Офіційний план на відбудову… добре, що він є. Проте, в основі цих плані лежить дуже оптимістичне очікування, що нам безумовно передадуть сотні мільярдів доларів російських активів після війни і це стане «енергоносієм щоб вивести Україну на орбіту». Моє особисте спілкування з багатьма людьми закордоном на цю тему, як правило, закінчуються здивованим «Вони хіба не розуміють, що так просто це не буде?».
Чи буде із фінансами на відбудову так само як зі зброєю, коли «ні» перетворювалось швидко на «так»? До чого готуватись? Що потрібно робити і хто це повинен робити?
Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна
Якщо хтось пропустив нашу дискусію на цю тему, то ось відосік: https://www.youtube.com/live/f-4SJ3umoMQ?feature=share