Трильйон долярів ВВП за десять років – нереально?
Олександр Паращій з Concorde Capital сперечається з Євгеном Дубогризом, радником CASE Україна
Так, дійсно, минулого року наш доларовий ВВП був десь у районі $159 млрд, тож щоб досягти 1000 мільярдів, нам треба зрости в долярах десь у 6.3 рази. Наскільки я розумію пані Свириденко, вона таку амбітну ціль ставить на десять років.
Не погоджуюся з Євгеном, що такого зростання не було. Статистика МВФ каже, що таке зростання (у 6.3+ рази за 10 років) таки траплялося (див. графік1). Тут, однак, маємо одну велику прикрість: протягом останніх восьми років жодна країна із бази МФВ подібного зростання (6.3х за 10 років) не демонструвала.
Тепер повернемося до України. Очевидно, досягнення ВВП у трильйон долярів – ціль дуже амбітна, але не так щоб зовсім недосяжна. Звісно, основною передумовою для такого зростання має бути перемога України та відновлення її територіальної цілісності. Тобто, ми можемо говорити лише про цілісну та післявоєнну Україну. А цілісна та післявоєнна Україна матиме значно вищий ВВП, аніж $159 млрд. Протягом 2014-2015 та 2022 років, Україна втратила території, що до того давали по 10% ВВП. Якщо ми повернемо контроль над цими територіями, то потенціал нашої економіки зросте приблизно до $200-220 млрд у цінах 2021 року (звісно, не одразу), або приблизно до $225-250 млрд в очікуваних цінах 2024 року.
Тож щоб за десять післявоєнних років нам зрости з $225 до $1000 млрд, треба усього зрости у 4.4 рази. Випадків такого зростання було більше (див. графік 2). Маємо три періоди, коли це ставалося найчастіше за останні 30 років:
(1) початок 2000х, що пов’язано із зростанням пост-комуністичних економік,
(2) 2007-2008, що теж пов’язано з пост-комуністичними економіками (статистика яких поступово надходила до МВФ), а також сировинним бумом,
(3 і найбільш кількісний) перша половина 2010х. Тут активно зростали економіки, зав’язані на Китай, який сам показував 5-кратне зростання доларового ВВП за десятиліття.
Але і тут маємо нездорову тенденцію: протягом останніх семи років, зростання у 4.4 рази за десятиліття демонстрували поодинокі країни, рівнятися на які Україні мабуть не варто. Хоча України в цьому списку, на жаль, не було ніколи.
Якщо говорити про фактори майбутнього зростання української економіки, виходячи з узагальненого досвіду інших країн, то це: стати сировинним придатком швидкозростаючого Китаю (вже мабуть не актуально), або швидко трансформувати свою економіку.
Не факт, що останнього буде достатньо, але у випадку України це може спрацювати. Бо у нас є ще один чинник зростання: зовнішні інвестиції в Україну можуть стати модними. І поки увага всього цивілізованого світу до нас прикута, така можливість є. Чи ми зможемо скористатися нею, залежить від того, як швидко ми трансформуємося.