🇺🇦❓Чи все погано в Україні?
У коментарях під постом вище, у коментарях під нашими відео на ютубі (до речі, сьогодні буде відео про Ботсвану) багато коментарів про те як у нас все погано, як все розкрадають та як олігархи жирують та наживаються на українцях. Так, частина - це росіянські боти, але крім них є і щире українське ниття.
Саме це примусило нас розпочати серію відео з економічної історії України (а цей процес дуже складний і довгий). На жаль, таке враження що люди геть не знають своєї історії та не усвідомлюють контекст України.
1) На відміну від Польщі та навіть країн Балтії ми не мали періоду незалежності, досвід державотворення. Після окупації країн Балтії їхні політичні, наукові, економічні еліти дивлячись на досвід репресії у СРСР виїхали, вивезли золотовалютний запас. А з отриманням незалежності повернулися - перші президенти, міністри у Латвії, Литві, Естонії є з діаспори.
2) У соціалістичній Польщі, на відміну від соціалістичної України, не було колгоспів, була приватна власність, не було депортацій, ГУЛАГів та розстрілів, не було масового заселення росіян на польські землі і не було русифікації. Нам же дісталося по повній.
3) Отже, Україна зі здобуттям незалежності знаходилась у гірших умовах, ніж наші західні сусіди. Фактично знекровлена країна, яка була позбавлена досвіду приватної власності, мала починати з нуля, тоді як інші володіли непоганою базою.
4) Результат радянської політики з русифікації та переселенням українців зокрема в росію та заселенням українських територій росіянами (від Криму та Донбасу до Києва та Львова) призвело до того, що в Україні перші 15-20 років було дуже потужна 5 російська колона - Вадік Колесніченко, Царьов, Вітренко, Янукович у політиці; Нусенкіс (Донецьксталь), Ландик (Nord) тощо - в економіці. Всі шкідливі речі в економіці просувалися Кремлем через своїх проросійських агентів - мораторій на продаж землі, замороження пенсійної реформи, збереження державних компаній і перешкоди у приватизації тощо. Або що зробили росіяни з нашими НПЗ: викупили і потім закрили.
Нам ніхто нічого на блюдечку не приносив. Все приходилося вигризати зубами. Згадайте битву за обов'язковий український дубляж у кінотеатрах: з якими боями його вдалося добитися.
І в цих умовах постійного тиску, агресії та важкої історичної спадщини ми все одне продовжували рухатися на захід. Звісно, не так швидко як наші сусіди. Але ми пояснили чому так. У нас було зроблено декілька фундаментальних реформ: незалежність НБУ, децентралізація, запровадження ЗНО і незалежного центру оцінювання, скасування мораторію на продаж землі, корпоративне управління для ДП і продовження приватизації тощо.
З усіх пострадянських країн (крім Балтії) ми маємо більше шансів на вступ до ЄС, більш стійку демократичну політичну систему, політичну конкуренцію, прозорі вибори, економіку яка активно інтегрується зі світової. Те що маємо ми - мрія для білорусів, вірмен чи казахів. Спочатку ми читали книгу "Чому у Грузії вийшло", а тепер спостерігаємо як все можна просрати.
У нас попереду ще дуже багато роботи (ми про це написали у нашому звіті післявоєнного відновлення України). І треба дуже багато сил та ресурсів, щоб це реалізувати. І варто на цьому сконцентруватися (допомагати, підтримувати донатами тощо), а не нити у коментарях.