Не бачу якоїсь критичної важливості зернового коридору для нашого експорту с/г продукції у найближчому майбутньому. Так, 33 із 68 Мт нашого експорту агропродукції минулого сезону забезпечив саме зерновий коридор. Але в цьому сезоні наш експортний потенціал через нижчі урожаї 2022 та 2023 років буде значно менший – десь 43-47 Мт, або 3.6 – 3.9 Мт на місяць. У найкращі місяці минулого сезону ми могли вивозити майже 3.7 Мт без зернового коридору. Тож за умови, що ми зможемо домовитися із нашими західними сусідами про відновлення транзиту нашої агропродукції, а також якщо ми зовсім трохи розширимо наші експортні можливості, то увесь цьогорічний урожай ми зможемо спокійно вивезти без того коридору…
Тож оскільки наявність того коридору для нас не є такою критичною, наша переговорна позиція щодо його організації сьогодні має бути значно сильнішою...
Мабуть одним із найбільших вигодонабувачів зернового коридору є Китай, який отримує (імовірно) через Чорне море величезні обсяги української кукурудзи (25% усього китайського імпорту цього зерна у 2022, а в цьому році, схоже, значно більше). Тож виходить, що цей коридор важливий саме китайцям. Але чи то ми такі гонорові, що не хочемо про це з китайцями говорити, чи то нам тут заважає основний конкурент на ринку китайської кукурудзи (і за сумісництвом наш найбільший спонсор), – але ролі Китаю в питанні вирішення проблеми з коридором щось не видко…
Стратегічно/геополітично, нам чорноморський коридор звісно потрібен. Хоча б тому, що якого біса якась йр повинна нам розповідати, що і куди ми маємо експортувати!? Але ж якраз за допомогою цього зернового коридору вони то і роблять…
via Олександр Паращій, Head of analytics, Concorde Capital