**🤜🪨 Лупайте цю скелю

**Ця штука на фото викликала несподіваний спогад.

В позаминулому житті робили ми проект техдопомоги для Мінсоцполітки. Займались безнадійною справою покращення адресності соцдопомоги. Ну тобто намагались зробити так, щоб бідніші платники податків не доплачували багатшим. І одним із питань було порахувати (та і взагалі обліковувати) пільгових пасажирів громадського транспорту. На цю тему ходила страшна історія з Одеси, що десь на початку 2000-х проводили там пілот із електронними картками. Місцева влада спочатку загорілась, бо думали, що це покаже шалену кількість пільговиків, а це додаткові дотації з центрального бюджету. Але потім з’ясувалось, що по-факту пільговиків у транспорті навіть менше, ніж місцева влада малювала у звітах… і з цього моменту пілот дивним чином пішов ‘не в ту сторону’.

Одним словом, на той час ця** реформа була ще однією, яка не на часі.

**Я пропустив що стало переломним моментом в питанні електронних карток для громадського транспорту. Чи то зміна зацікавлених осіб, чи реформа децентралізації чи цифрова революція. Чи усе це разом взяте. Але факт залишається фактом, двадцять років після початку перших спроб щось змінити, автоматичний облік пільгових пасажирів у громадському транспорті тепер взагалі не проблема.

Багато з тих речей, які зараз здаються недосяжні чи просто ‘не на часі’ колись стануть реальністю. Напевно, вже не ми станемо свідками тих проривів, але це наша робота закладати основу для чиїхось історій успіху у майбутньому. А хто окрім нас це буде робити? З точки зору маленької людини це велике розчарування, що кожна така дрібниця займає життя покоління на реалізацію. Але саме так воно і працює.

Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна | Ціна держави✍️Підписуйся на "Ціну держави"