Президент Володимир Зеленський хоче прирівняти корупцію до державної зради на час воєнного стану.

Вочевидь мається на увазі посилення покарання за корупційні дії. Зокрема ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу передбачає, що за державна зрада під час воєнного стану караються позбавленням волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.
Наразі, найсуворіша санкція за хабарництво – від 8 до 12 років. Що теж не мало.
Але справа в іншому.

1. Ініціатива виходить з того, потенційного злочинця розглядають як раціонального індивіда
Тобто людина перед вчиненням злочину подивилася Кримінальний кодекс і жахнулася суворої санкції і… утрималася від вчинення злочину.
Раціональна поведінка злочинця дозволяє будувати математичні моделі. Однак, як зазначав Лауреат Нобелівської премії в галузі економіки Річард Талер:
«В основі економічної теорії лежить постулат, згідно з яким люди роблять свій вибір з огляду на оптимальний результат… Крім того, оцінка, на основі якої екон (homo economicus) робить свій вибір, вважається неупередженою. Тобто наш вибір ґрунтується на тому, що економісти називають «раціональні очікування». Поведінкова економіка (2017)

2. В основу моделі покладається ще один постулат, згідно з яким покарання є невідворотнім.
Думка італійського мислителя Чезаре Беккаріа щодо принципу справедливості нині визнається фундаментальною в більшості світових юридичних систем:
«Невідворотність і швидкість покарання більше сприяє запобіганню злочинів, ніж його жорстокість». «Про злочини і покарання» (1764)
Разом з тим, покарання не є невідворотнім.
Лише 10% кримінальних проваджень щодо злочинів у сфері службової діяльності закінчуються обвинувальним вироком.
Аналогічна ситуація із державною зрадою (за 2022 рік порушено 1062 проваджень – 111 осіб засуджено).

3. Санкція не працює
Зокрема за злочини у сфері службової діяльності лише 2% осіб отримують покарання у вигляді позбавлення волі.
За хабарництво (отримання неправомірної вигоди) – 8%.
Треба відверто зазначити, що дійсно, цей відсоток щодо державної зради дещо вищий – 85%.
Оскільки в «державній зраді» зазвичай немає «корупційної економіки».
Однак, разом з «прирівнянням» вона з’явиться, тому сподіватися на те, що цей відсоток збережеться, не доводиться.
Суди активно застосовують практику призначення покарань із випробувальним терміном, а також призначення основного покарання нижче за найнижчу межу, встановлену в санкції статті.
Чому вони так роблять? Бо можуть! Закон формально це дозволяє.

4. Посилення відповідальності не вирішує проблему
Це вже не перша спроба Глави держави посилити кримінальну відповідальність за певні діяння.
У листопаді 2019 року Верховна Рада прийняла закон, яким передбачалося довічне позбавлення волі за фальсифікацію лікарських засобів за обтяжуючих обставин (особливо великий розмір, спричинення смерті).
Тоді за рік судами було винесено 2 вироки (1 – штраф, 1 – умовно). Це при тому, що санкція передбачала можливість застосування довічного.
Нагадаю, що у Верховній Раді знаходиться близько 70 законопроектів, якими встановлюється або посилюється кримінальна відповідальність за певні види діянь.
Нещодавно Стeфaнчук тa Зeлeнcький коментували piшeння РНБО щодо посилення кримінальної відповідальності – 15 poкiв з кoнфicкaцiєю для aдвoкaтiв, пpoкуpopiв i cуддiв зa кopупцiю.

5. Тож, у чому справа?
Якщо пафосно, то у відсутності верховенства права.
Якщо більш детально, то у відсутності довгої політичної волі і цілепокладанні на справжню боротьбу з корупцією. Той самий системний підхід, про який в інтерв’ю говорив Президент.
А також у відсутності незалежності суду, в існуванні корупційних умов та корупційних можливостей, поєднаних з низькою ефективністю роботи правоохоронних органів та широкої дискреції для суду.
Коротше, роботи багато для всіх. І як відомо, проблему, створену на стратегічному рівні, не можна вирішити оперативним шляхом.

@savarets_report