"Потрібно порівнювати Україну з успішними державами, а не з жебраками накштал рашки" - один з найпоширеніших видів коментарів під останнім відео (і не тільки). [1/2]

На жаль, коли деякі українці намагаються порівнювати Україну з іншими країнами з Заходу, то таке враження, що вони або геть не вчили історії, або вчили, але не зрозуміли історичний контекст, в якому наша країна та інші. Від цього в них завищені очікування від динаміки змін, які мають відбуватися в Україні.

При цьому, є велика підозра, що ці люди ніяким чином не залучені до життя громадянського суспільства - не є членами якоїсь організації, спілки чи бодай членом правління свого ОСББ. Навряд чи вони хоч раз цікавилися бюджетом та витратами своєї громади, підписували загальнонаціональні та місцеві петиції тощо. До речі, якщо вже порівнювати Україну та розвинуті країни, то візьмемо Швецію - там 90% населення є членами громадських об'єднань, що переймаються питаннями від місцевого самоврядування до глобальних екологічних проблем, а в Україні - 5%. Що нам заважає бути як шведи?

🇨🇭Добре, давайте трохи порівняємо Україну з... Швейцарією, на території якої остання війна була у далекому 1847 році - громадянська війна тривалістю три тижні.

🇮🇪 Можемо порівняти з Ірландією, що отримала фактичну незалежність від Британії у 1949 році (ось тут про неї відео). Але до 70-х рр. включно вважалася найбіднішою країною Європи з найнижчим рівнем життя. Потім впровадили реформи з посилення економічної свободи та ринкової економіки. І ось на сьогодні є результат - країна одна з найвищим ВВП на душу населення у світі і високим рівнем життя. Десь 70-80 років з моменту незалежності і жебрацтва до економічного процвітання. І це при тому, що країна отримала у спадок британське право та членство в ЄС з 1973 року.

🇵🇱 Давайте візьмемо ближчих сусідів - Польща (відео про неї). Яка з 1939 року була окупована, а у 1947 заснували ПНР - хоч і соціалістичну, але окрему державу, яка не була у складі СРСР. Попри соціалістичний лад там було право приватної власності, не було колективізації на зразок радянської. Вже мовчимо про відсутність Голодоморів, ГУЛАГів, масових депортації, розстрілів, які пережила Україна. У 1986 році соціалістична Польща вже співпрацювала з МВФ та Світовим банком. А майбутній архітектор Лешек Бальцерович у 1972-1974 рр. виїхав на навчання до США. Потім повернувся і наприкінці 70 - початку 80-х очолював групу вчених з розробки альтернативних економічних реформ з якими виступав у Британії, ФРН та інших капіталістичних країнах.

Питання: в Україні було те саме, що в Польщі, щоб коректно поріванювати стартові умови? Коли поляки у 1989 році повалили соціалістичний режим, то в них на той момент вже було свої худо-бідно функціонуючи інститути всередині, вивчення досвіду економічних реформ у світі (тоді не можна було б за пару сек нагуглити брошурки "Економічні реформи для чайників"), напрацьовані конкретні реформи і співпраця зі світовими фінансовими організаціями. Це небо і земля.

Для чого цей пост: у нас не повинно бути комплексу меншовартості, ниття, пораженські настрої і дурні слова "Україна - приречена країна"; порівнюючи себе з іншими країнами ми маємо чітко усвідомити, чого нам не вистачає і що треба зробити, аби наблизитися до розвинутих країн. При цьому розуміючи свої стартові можливості і контекст, щоб під цей контекст розробляти ці реформи.

А що нам концептуально потрібно:
1) зменшення перерозподілу ВВП державою (в першу чергу через скорочення соціальних видатків);
2) відмова від солідарної пенсійної системи і перехід до накопичувальної;
3) масова приватизація державної власності;
4) усунення право винуватості платника податків перед фіскальними органами;
5) незалежні суди, що захистять право приватної власності;
6) зменшення податкового навантаження (відповідно до скорочення соціальних видатків);
7) зменшення повноважень держави та втручання в економіку;
8) завершення земельної реформи з доступом до ринку землі усіх інвесторів...