Поки що остаточно не визначився, чи варто хвалити, чи то сварити НАБУ та САП за «викриття афери» Коломойського із отриманням ним 9.25 млрд грн шляхом «викупу» Приватбанком у нього облігацій у січні-березні 2015 року.
Саме отримання 9.25 млрд грн від «викупу банком облігацій за завищеною ціною» стоїть в основі підозри Коломойському та його «спільникам» у Приватбанку. Згідно зі звітністю Приватбанку, станом на кінець 2014 року банк мав зобов’язання за власними облігаціями на 2.02 млрд грн. Тож «викуп» цих облігацій за 9.25 млрд грн виглядає як серйозна афера.
За що можна сварити НАБУ та САП в цій ситуації: не розібралися з фінансовими інструментами:
Згідно зі звітністю банку, облігації на 2.02 млрд грн були «непрості», бо до них було додано валютний опціон. З цим опціоном, по суті, облігації банку «стали» не гривневими, а «індексними» (тобто прив’язаними до курсу долара) облігаціями. Такі в ті часи дуже любив випускати Мінфін. Банки такі облігації обліковують як два різні інструменти: власне гривневі облігації, та валютний опціон. От той самий валютний опціон до облігацій Приватбанку був оцінений ним на кінець 2014 року на суму аж 10.047 млрд грн. Тобто, на кінець 2014 року, зобов’язання Приватбанку за випущеними облігаціями складали 10.047+2.015 = 12.062 млрд грн. Заплатив банк Коломойському за «викуп» тих облігацій менше – усього 9.25 млрд грн (правда, не в кінці 2014, а у першому кварталі 2015). Виходячи з цього, дуже важко називати вартість викупу «завищеною». А нема завищення ціни – нема справи.
За що можна хвалити НАБУ та САП: можливо таки розібралися з тими інструментами, та ще й розкрутили дуже хитру схему
Можливо, я зайве наговорюю на детективів та прокурорів – і насправді вони тут проявили безпрецедентну фінансову обізнаність. Наприклад, вони з’ясували, що ніякого валютного опціону на дату купівлі Коломойським облігацій не було. Він просто купив облігації на 2.02 млрд грн десь у другій половині 2014 року (в той період курс долара був у районі 12-15 грн). Але потім, коли долар полетів до 30+гривень у лютому 2015 року, він зрозумів, що втратив купу доларів від своєї інвестиції в гривневі облігації. І вирішив це діло «відмотати», заднім числом «зробивши» з гривневих облігацій «індексні/доларові», що дозволило йому чимало заробити за рахунок свого банку. Ось цю аферу детективи і розкрили.
На користь цієї версії може свідчити згадка детективом НАБУ про «підкладання» підозрюваними «нібито укладених у минулому фейкових документів, які зобов’язували банк здійснити такий дороговартісний викуп».
Проти цієї версії може свідчити те, що купівля облігацій відбувалася у час дикої невизначеності по курсу долара: дуже дивно, що в такий момент Коломойський не скористався можливістю «захеджувати» свій валютний ризик, адже його банк такі операції активно тоді робив. Також проти цієї версії свідчить стандартно завищена сума «завданих збитків» банку (усі 9.2 млрд грн), а також навіщось приведена «схема легалізації незаконно отриманих доходів», яка лише заважає зрозуміти, в чому суть претензії НАБУ.
Якщо все ж-таки ця версія правильна, то бажаю НАБУ успіху у доведенні того, що валютний опціон був укладений банком заднім числом. Підозрюю, що зробити це буде дуже складно.
Що в цих опціонах виглядає більш очевидним – це спроба нанести збитки банку, правда сума там менша за 9 млрд грн (хоча, мабуть теж тягне на "особливо великий розмір"). Той опціон передбачає обмінний курс його виконання на рівні 8.53 грн/долар. Іншими словами, фактично, банк «продав наперед» Коломойському долари на 2 млрд грн по курсу, що не перевищує 8.53. Очевидно, ця угода була укладена у другій половині 2014 року, коли офіційний курс долара не опускався нижче 11.8 грн, і перспектив його падіння до 8 грн якось не прослідковувалося (прогноз курсу долара у банка на кінець 2014 року був в межах 16.5-21.7 грн/дол, а сам він роздавав тоді «індексні кредити» по ставці 15.8-30.0 грн/дол). Тож продаж доларів по 8.53 в той час виглядає як завідомо збиткова угода для банку.
via Oleksandr Paraschiy, Concorde Capital