Правління Національного банку 14 вересня прийняло рішення знизити облікову ставку з 22% до 20%, ЕП
Ще до цього рішення, що про можливе зниження написав Євген Дубогриз, радник з питань банків та фінансів CASE Україна:
Сьогодні НБУ оголосить чергове рішення по обліковій ставці. Зараз маємо 22%. Відповів, що знизив би радикальніше, до 17%. Потім подумав, що знизив би і до 15%, але було пізно.
Чому 15%. Споживча інфляція нарешті знизилася до однознакових значень - 8.6% р/р за вересень. Нацбанк прогнозує поки що певне прискорення восени та в грудні – до 10.6% р/р у грудні. Яйця, як мінімум, мають подорожчати. Та, мені здається, таке стрімке зниження, від 26% до 8.6% і для самого НБУ стало сюрпризом. От не знаю, чи приємним, бо для Мінфіна точно не дуже приємним (доходи бюджету розраховувалися із значно вищої прогнозної інфляції). І сам НБУ не дуже певен, що робити – чи то ризикнути і знизити ставку радикально, щонайменше до 15%. Чи то триматися траєкторії, про яку казали самі. Врешті-решт, передбачуваність теж важлива та має ціну.
В будь-якому разі, що б не зробив НБУ сьогодні, свою порцію критики він отримає. Навіть якщо знизить ставку до 15% - соррі, але більш радикальні варіанти на кшталт 10% це до відділу фантастики. «Вбивчий» аргумент проти НБУ: чому за інфляції 8.6% та прогнозу інфляції 8.5% наступного року маємо таку відносно високу ставку. Певен, що такі питання знову будуть. Далі підуть звинувачення по ставці депозитних сертифікатів, які зараз вже дають більше майже 30% процдоходів банків, і, звісно, в тому, що НБУ стримує кредитування; все, як звикли.
То ж з цієї, політичної точки зору, Нацбанку якраз вигідніше знижувати ставку поступово.
Відповідь НБУ останнім часом на такі закиди, до речі, традиційна – що вони таким чином зберігають позитивну реальну дохідність гривневих заощаджень, насамперед, для населення (вибачте за цинізм, але це читається як «НБУ дбає про вас», а, може, так і задумано). Простими словами – коли ставка за депозитами перевищує інфляцію.
Аргумент на противагу – навіть за облікової 15% дохідність за гривневими депозитами перевищуватиме інфляцію у 8.6% (облікова 15%, ДС та ОВДП на рівні 13%, відтак депозити мають бути десь 10-11%, на рівні очікуваної інфляції цього року, і вище за очікувану інфляцію 2024). Та й взагалі питання – чи має ставка за депозитами перевищувати інфляцію? На певних коротких проміжках – мабуть, у середньостроковому періоді – навряд чи, у довгостроковому – точно ні. Плюс до того, високі, порівняно з інфляцією, відсоткові ставки вже були влітку, хто хотів вкластися більш-менш в довгу, під 16-17% річних у порівняно надійних банках, той вже це зробив. Час прикривати лавочку, бо депозитні ставки майже вдвічі більше за інфляцію це дивно за будь-яких обставин, навіть беручи до уваги нашу, так би мовити, турбулентність.
Зворотній бік різкого зниження ставки. Ставка по ОВДП, яка із зниженням теж піде вниз. Що не дуже бажано – зараз, коли знову потрібні гроші на фінансування військових витрат, навпаки, треба заохочувати банки та населення брати більше ОВДП (питання до Мінфіну, чого він того не зробив раніше, розбивається як хвилі біля берегу – «нормативними документами не передбачено збільшення»; от поставлять нові цілі, тоді й підуть на ринок).
Вплив на валютний ринок, чого, мені здається, НБУ теж побоюється – що знизиш ставку, і замість депозитів всі побіжуть купувати долари.
Взагалі на курс в нас впливають, в принципі, два чинники – міжнародна підтримка (допомога, кредити, будь-який приплив валюти) плюс експорт (бо імпорт обмежувати це дуже марудна справа, і як обійтися без польських сирів у супермаркетах, бо ж в Україні, як відомо, сирів не виробляють; це іронія, але насправді серйозне питання, яке швидко не поясниш). Найперше – допомога. Поки до нас заходить 4-4.5 млрд іноземних грошей в середньому щомісяця, то за курс можна бути спокійним. Буде менше – тоді треба щось думати.