Продовження [2/2]
Зростання надходжень від військового ПДФО відбулось не у всіх громадах. «Супердоходи» отримали в першу ті громади, на території яких зареєстровані військові частини або навчальні центри. ПДФО в Україні сплачується не за місцем проживання конкретного працівника (а часто і не за місцем фактичного робочого місця), а за місцем реєстрації роботодавця, що є окремим дискусійним питання. Тобто мова йде як про прифронтові громада, так і про ряд громад в тилу.
Зважаючи на пріоритетність видатків та вимоги військового стану, в першу чергу органи місцевого самоврядування здійснили скорочення всіх непершочергових видатків. Проте, отримання неочікувано великих надходжень призвело до доволі неоднозначних рішень в окремих громадах (як то оголошення тендеру на будівництво стадіону на 150 млн грн, перебирання бруківки в центрі Києва, закупівлю барабанів, кави в стіках, тощо), що викликало масову хвилю незадоволення та відвертого роздратування. «Нестандартні» рішення щодо закупівель під час війни в основному приймались в громадах, які знаходились подалі від безпосередніх бойових дій.
В свою чергу, більшість громад, які знаходяться в зоні бойових зіткнень, або раніше були окупованими, спрямовують надходження від військового ПДФО на потреби зареєстрованих в громаді частин ЗСУ, відбудову зруйнованої інфраструктури громади, або посилення власної обороноздатності.
На підтримку урядового рішення щодо переспрямування військового ПДФО свідчать наступні аргументи, які висловлюють прихильники перерозподілу:
🔹 Зростання находжень громад через військовий ПДФО є свого роду штучним та є зумовленим специфічним обставинами через війну. Іншими словами, зростання цих надходжень не є заслугами окремих громад. Грошове забезпечення військовим платиться з державного бюджету, тому й має повертатись в держбюджет.
🔹 Не всі громади раціонально використовують «незаплановані» надприбутки. Окрім цього з’являться свідчення про окремі випадки корупційних домовленостей між керівництвом військових частин та керівництвом ОМС щодо розподілу «військового» ПДФО.
🔹Економіку України потрібно ставити на військові рейки, у зв’язку з усвідомленням того, що війна не закінчиться швидко. Військові дрони є одним з ключових видів озброєння в нашій війні, відповідно важливо налагодити їх виробництво (хоча б крупновузлове), щоб зменшити залежність від постачальників, тобто Китаю. Пріоритети – ключове питання, в умовах обмеженого фінансового ресурсу. Грубо кажучи, потреби чи не найуспішнішої в Україні реформи децентралізації в умовах війни мають поступитись більш нагальним військовим потребам.
Опоненти висувають наступні контраргументи:
🔸 Вилучення «військового» ПДФО до державного бюджету суперечить принципу цілісності бюджетної та податкової систем, оскільки ПДФО з військовослужбовців нічим не відрізняється від такого самого податку на доходи представників інших професій (як то вчителів чи медиків). Крім того в Україні «тимчасові» рішення мають здатність тривати невизначено довгий період часу.
🔸Прийняття таких радикальних змін посеред бюджетного року суперечить процедурним вимогам Бюджетного кодексу.
🔸Для багатьох громад півдня та сходу України «військовий» ПДФО є чи не ключовим джерелом наповнення бюджету. Відтак фінансування як традиційних статей видатків – як то освіта чи медицина, а також зумовлених війною – відбудова зруйнованої інфраструктури, посилення обороноздатності, допомога «підшефним» військовим частинам – залишаться під питанням. Втім, уряд планує збільшити фінансову підтримку місцевих бюджетів через систему субвенцій та дотацій.
Пишіть у коментарях, що ви думаєте про урядову ініціативу забрати військові ПДФО і направити армію.
✍️Підписуйся на "Ціну держави"